Зоря/1894/09

Матеріал з Вікіджерел
< Зоря‎ | 1894
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рік XV
Число 9
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка

выступавъ тамъ прилюдно, знайшли ся людцѣ, котри̂ зателєґрафували въ Россію, що во̂нъ на галицко-руски̂мъ митинґу державъ промову про теє, щобъ во̂ддѣлити Украину ви̂дъ Россіѣ до Польщѣ. Опи̂сля въ серпни р. 1875. ґрафъ Толстой* справу Драгоманова* предложивъ цареви й{br}} одержавъ наказъ, усунути єго зъ Киѣвского университету та не пустити въ Харки̂вскій и Одесскій университеты.[1] Въ вересни Драгомановъ* до̂ставъ во̂дставку „безъ объясненія причинъ“. Во̂дтакъ вызначено комитетъ изъ чотырохъ мужѣвъ, — мѣжь котрыми бувъ и тайный совѣтникъ М. Іозефовичь*.[2] Сему комитетови приказано здати справу про характеръ и значѣнє украиньского письменьства.

[Дальше буде].

Zoria.1894.07.161.symbol.png


Zoria.1894.09.211l.symbol.png [Далї]. Zoria.1894.09.211r.symbol.png
Гу́сли.

 За давнїх часів в народї нашому був в уживаннї струмент, що́ зветь ся гу́сли або гу́сла. Давно вже він вийшов з ужитку народнього; не чути, не видко його нїгде і нїколи. У стародавнїх хіба піснях видко, що колись гусли були відомі в народї. Пізнїйше цей струмент обладивсь, перфекциювавсь значно і з народньої верстви перейшов у вищу, осьвічену верству, в духовний стан. Серед пан-отцїв в Українї з початку цього столїття часто можна було подибати гусли, яко струмент покойовий, досить поширений. Гусла замінювали в сїнях духовних осіб сучасні фортепяни. Дорогі в порівнанню до гусел фортепяни в 20-х, 30-х і 40-х роках побіжнього віку були приступні хіба дворянським родинам. Небагаті-ж родини сїльських пан-отцїв неспроможні були в ті часи придбати фортепяни, а гусла, дешевий — можна сказати струмент — панували по домівках духовеньства в значній мірі.

 Пишучому се за дитячих його лїт дуже памятний сїльський піп на Лївобережжі, що́ грав дуже добре на гуслах. Старий тодї вже, але кремезний піп грав [звичайно стоячи] і разом сьпівав під гусла божественні різні сьпіви, народні піснї, по части росийські старомодні романси, хоч правда, дуже мало [це була надзвичайно характерна, своєнародня фіґура. Його так і взивали за очі запорожським попом], грав і до танцїв чимало мельодий.

 В первістній своїй формі гусла є дуже архаічний струмент. Про його буду хіба міг стисло відомости подати, користуючись широкою, наукової вартости працею п. Фамінцина*: „Гусли. Русскій народный музыкальный инструментъ“.

 Гусла чи гусли є дуже добре знаний і поширений струмент по всїй Славянщинї. Тільки під цїєю назвою по різних славянських землях розуміють й уживають різної масти музичні струменти різних типів, образу, вдач. Gusle, gusla, gusli у великому сербському племени узивають первістний, смиковий. однострунний струмент, під який вони сьпівають свої юнацькі, героічні піснї. Gosli, housle, husle, husla, gęśli у широкому сьвітї західньої галузї славянської, Чехів,


  1. Драгомановъ* пише, що во̂дставка єго во̂д Киѣвського универстьеьу була порѣшена министромъ Толстымъ* ще ранѣйше єго присутности на вѣчу въ Галичи. („Житє і слово“, I., стор. 289.)
  2. Ось-той комитетъ складавъ ся изъ Тимашева*, министра внутрѣшнихъ справъ, Потапова*, шефа таємнои полиціѣ, ґр. Дм. Толстого*, минитра народнои освѣты и зъ М. Юзефовича*, тайного совѣтника.

|style="padding-right:10px; padding-left:10px; border-right:none; border-left:none;"|

Мораван, Поляків, узиваєть ся скрипка, або скрипкового типу струмент. Зрешти у східних Славян, серед миру українсько-руського, гусла мають образ лежачої, горизонтальної гарфи. Між усїма цими, так далекими по устрою і характері струментами, є одна загальна, найважнїща риса, що усї вони суть струменти струнні.

 Гусли, гусла — слово це, видима річ, походить від старо-славянского гѧсти ⩶ густи, гудїти. Струни, струменти всякі взагалї в народній говірцї, гудуть [hudba — музика по чеському]:

Пливіте гуслоньки, пливіте
Та жалібненько гудїте! [Потебня*].

 В угорській пісні сьпівець каже подати собі гусла і ясує теє:

Най загуду жалї свої! [Головацький*].

 В далеку старовину слово гусли уживало ся, яко загальна збірна назва усяких струнних, музичнїх струментів, подібно як на заході Европи, у середні віки, узивано всїлякі струнні струменти грецьким словом cythara. В історичнїх памятниках лїтератури слово гусли, каже п. Фамінцин, яко струмент сам по собі, подибаєть ся в першій половинї XVI. віку.

 Гусла становить широкий, плескуватий, негрубий ящик. В верхню частину сього ящика вроблена тонка дошка, дейка [резонансова], щоб як голоснїще відбивала звука.

Їхали купцї Харківцї
Стали явора рубати
Тонкі гуслоньки тесати. [Потебня*].

 Роблено гусла, як видно, з яворового дерева. В пїснях народнїх любимий епітет гусел — яворові гусла. Епітет цей загальний по всій Славянщинї. З цього ясно, позаяк явір — дерево [plantus] росте переважно в теплих, південних краях, то родиною гусел треба вважати південну Славянщину, з якої вони поширились і далї на північ.

 В Галичинї, де від сусїд, західних Славян, назва гусли перейшла і на смичкові струменти, епітет „гусла яворові“ перейшов на скрипку.

Заграй менї, музиченьку, в яворові скрипки. [Головацький*].

 Струни до гусел брали ся металеві, яко найгучнїщі. Може бути, що за предавнїх часів уживано струн волосянних [з кінського волоса], льонових [з льону], може те-ж і кишкових. Що до кількости струн на гуслах, трудно з певністю сказати. По деяких історичних, старинних сьвідоцтвах можна догадувати ся, що давні гусла мали 7—8 струн, по других 5; взявши на увагу „Слово о полку Ігореві“, можна хиляти ся до гадки, що гусла був струмент многострунний. Боян, прототип епічного сьпівця :

То-ж не десять соколів він[1]
Не на лебедїв пускав;
А своі персти летючі

Він на струни накладав.
І живиї струни самі
Грали славу тим князям.

[Переклад М. Максимовича*].

 Струни з одного кінця навішували ся петельками на мідяні чи інші шпе́ники, а другим кінцем намотувались на кілочки, накручувались і підтягувались до певної високости тона. Грали на гуслах сидючи, поклавши струмент на колїна, або на столї.

Первісні гусла
Но 5. Первісні гусла.

 Гусла, в про́тягу більш над 1000 лїт свого істнування [як виводить п. Фамінцин*], пережили кілька фаз розвою і перфекциї. Найстаріщий нарис первістних гусел знаходить п. Фамінцин на мінятурах до славянської псалтири XIII—XIV. віку.

сторінка

 Далї в книзї Гютрі* [1795. р.] про руські старовинности автор книги подає малюнок гусел, котрі становить гусельна дошка і натягнені на їй пять струн. [Гл. Но 5. на стор. 211].

 Такі-ж первістного образу гусла описав Фетіс*.[2] Він каже: Гусла або горізонтальна гарфа удає з себе особливий струмент; складаєть ся він з тонкої ялинової дошки, вробленої до ящика. На дошці натягнено 5 струн в строї: la, ut, mi, sol, la. Гусла тиї, каже він далї, послугують гуслярови тільки для супроводу сьпівок поважних мельодий або танечних пісень.

На гуслах грає [молодець], красно сьпіває. [Павлї*].

 Француський композитор Боальдіє*, що був капельмайстром в Петербурзі в р. 1809, записав цїкавий примір супроводу на гусла до української піснї:


Ой під вишнею, під черешнею, / стояв старий з молодою, як із ягодою ; / стояв старий з молодою, як із ягодою.


 Другою фазою в розвою гусел знаменують ся гусла-псалтир, з значно більшим числом струн. Перенесені зі сходу в Европу, гусла-псалтир мали образ трапезиї; в Росиї струмент цей від скошених, заокруглених кутів прибрав форму півкруга, півмісяця.

Трапезийного образу гусла — псалтир XIV. віку, з закругленими кутами, мало не півокруглі.
Но 6. Трапезийного образу гусла — псалтир XIV. віку, з закругленими кутами, мало не півокруглі.

 В XVIII. віцї гусли стали мати форму клявіра, тільки без клявішів. Це й єсть остання фаза, найдоскональша в

Клавіровидні гусла
Но 6½. Клавіровидні гусла.

розвою гусел, так звані клявіровидні гусла. Трапезийна форма гусел-псалтиря ще тут зостаєть ся, задержуєть ся в рамцї, у котрій лежать струни, але саму цю рамку вкладають в


  1. Роз. Боян — говорить ся в „Слові“.
  2. Знаний історик музики.

|style="padding-right:10px; padding-left:10px; border-right:none; border-left:none;"|

довгастий, плескуватий, чотирокутний ящик. Під струнами, вширш цїлого ящика, простягаєть ся голосна дошка з двома-трьома прорізаними голосниками. Ящик накриваєть ся приробленим на завісах віком і кладеть ся на стіл з 4-ма ніжками.

Клявіровидні гусла на чотирикутному стільцї
Но 7. Клявіровидні гусла на чотирикутному стільцї.

 Ріґельман в кінцї XVIII. віку писав про міських музиків на Вкраїні, що вони добре грають на різних струментах, а те-ж і на гуслах. Річ йде тут про гусла останньої фази розвою, клявіровидні, котрих форма стала ся певною в другій половинї XVIII. віку. Кулїш* в „Зап. о Юж. Руси“ писав в 50 роках, що на гуслах грали до недавна на Українї старосьвіцькі дворяни, а тепер знайти можна гусла хіба у панотців. Він же сьвідчить, що йому раз тільки трапило ся зустріти в 1853 роцї в Золотоношському повітї полтавської ґубернїї слїпця-старця з гуслами. Клявіровидні гусла можна й доси денеде знайти, яко релїквиї старосьвіцькі по домівках сїльських попів у Полтавщинї. Але вони, нїмі сьвідки минулого, або поневіряють ся на горищах у поросї, або-ж стоять собі, ялові, по кутках яко мебель. Нащадки сучасні не мають нї охоти, нї кебети до гри на їх.

Боян.*

Zoria.1894.09.212.symbol.png


Записки, вістки і замітки.

XI. Конґрес інтернаціональний лїкарський. [Лист до редактора „Зорі“.]... Як звісно, ХІ-тий інт. конґрес лїкарський відбув ся в Римі від 29. марта до 5. цьвітня с. р. Про приготованя не буду згадувати; вони були такі горячкові, як се звичайно буває от хоч би вже перед більшими зборами, або перед якою небудь виставою краєвою, а не то що перед пописом всесьвітним, бо таку цїху мав справдї сей конґрес. Треба признати, що Італїяни взагалї, а Римляни ізза себе докладали всїх сил, щоб все випало як найвеличавійше; і справдї їм се удало ся хоч би вже з того згляду, що число адептів „ветхого“ Ескуляпа перевисшало на сїм конґресї усї дотеперішні разом взявши, бо як голосять урядово, самих лїкарів з'їхалось до 7.000, а разом з иньшими гостями до „конґресїстів“ приналежними і неприналежними можна приняти на яких 15.000. Що тілько людий сторонських з найдальших частий обох півкуль сьвіта старій, і новій Ромі нараз тяжко прийшло ся примістити, се річ ясна, а ще яснїйша, що ізза того були наріканя, бо „ще ся той не вродив, щоби всїм

сторінка

сторінка

сторінка

сторінка