І він явивсь мені. Не як мара рогата,
З копитами й хвостом, як виснила багата
Уява давніх літ,
А як приємний пан в плащі і пелєрині,
Що десь його я чув учора або нині —
Чи Жид, чи Єзуїт.
Спинивсь. Лиця його у пітьмі не видати.
Зареготавсь тай ну мене в плече плескати.
„Ха-ха! Ха-ха! Ха-ха!
Ось новість! Куріоз! Ось диво природниче!
Пан раціоналіст, безбожник — чорта кличе!
Ще й душу напиха!
„Мій панцю, аджеж ви не віруєте в Бога!
Я ще недавно чув край вашого порога —
Підслухую нераз —
Як голосили ви так просто конфіскабль:
„Ne croyant pas au Dieu je ne croye pas au diable!“[1]
Щож сталось нині з вас?
„Не вжеж я — а, pardon, що зараз не представивсь!
Та думаю, що ви — хто я є, догадались —
Невжеж я близчий вам,
Чи можливійший вам здаюсь від Пана Бога?
Чи лекша вам здалась до Сатани дорога,
Аніж на небо там?
„Спасибі вам за се довіря! Розумію!
У вас бажання є, ви втратили надію,
Сказали: як біда,
То хоч до Жида йди, чи пак до чорта; що там,
Що стілько літ його мішали ви з болотом,
Кричали: чорт — луда!
„Ось бачите, куди веде неосторожність!
Ускочили в таке, що хоч вдаряйсь в побожність,
Або до чорта в путь!
Та ще й з душею! Ах! Даруйте за нечемність
Сміяться мушу знов. Пекельна се приємність
Від вас про душу чуть.
„Сто тисяч літ горіть готові? Ха, ха! Друже!
Се спорий шмат часу! А ще недавно дуже
Чи не казали ви:
„Душа — то нервів рух?“ Значи́ть, загинуть нерви,
То і душі капут! То як же се тепер ви
Згубили з голови?
„І щож, скажіть мені, оферта ваша варта?
Сеж в газардовій грі фіктивна, кепська карта.
Чи чесно се, скажіть?
Вам хочесь те а те… конкретне, а мені ви
Даєте пшик. Се стид! Не думав, що такі ви!
І з чортом так не слід!
„А в тім, голубчику, оферта ваша пізна!
Та ваша душенька, се коршма та заїздна, —
Давно в ній наш нічліг.
Чи я дурний у вас добро те купувати,
Що й без куповання швиденько буду мати
Без клопотів усіх!
„І знайте ще одно! Ота, що так за нею
Ви побиваєтесь і мучитесь душею,
Є наша теж якраз.
Спішітьсяж паночку до пекла як до балю!
Там власноручно сам віддам вам вашу кралю.
Au revoir у нас!“
Ще раз зареготавсь і по плечі легенько
Мене він поклепав тай геть пішов швиденько,
Мов пильне діло мав.
А я стояв мов стовп, лице моє горіло,
Стид душу жер; замісць добуть, на що кортіло,
Я ще від чорта облизня спіймав!
|
