Зівяле листя/В ваґоні

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
X.

В ваґоні.

Мов сполохана, без тями,
Та зеїйля з під моїх ніг
Утіка  —  стовпи, смереки
Гонять, тільки миг-миг-миг.

Наче полотно простерте
Велитенськая рука
Враз стяга, так лан за ланом,
Сад за садом утіка.

Тільки я стою та зорі,
Що високо там горять,
Не втікають, мов на доказ.
Що є в світі стійкість, лад.

І сміються вічні зорі,
Іронічно миготять:
„Ми і ти!  —  неправда?  —  доказ,
Що є в світі стійкість, лад!”