Зівяле листя/Ой, ти дубочку кучерявий

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зівяле листя
Іван Франко
Ой, ти дубочку кучерявий
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
VI.

„Ой, ти дубочку кучерявий,
Ой, а хтож тебе скучерявив?”

„Скучерявили густі лози,
Підмили корінь дрібні сльози.

Скучерявили темні ночі,
зранили серце чорні очі.

Чорнії очі, пишна врода,
Гордая мова, непогода.

Гордая мова  —  вітер зимний,
Вічна розлука  —  жаль нестримний.

Вжеж моє серце сохне, тане,
Вжеж моя краса вяне, вяне.

Вже моя сила слабне, гнеться,
Вже мені весна не всміхнеться.

Падуть листочки звялі, звялі  — 
От так і сам я впаду далі.

Решту красоти, решту сили
Поріжуть живо Острі пили.

Острії пили, людська злоба.
Стопче байдужість як худоба”.