Зівяле листя/Я не жалуюсь на тебе, доле

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зівяле листя
Іван Франко
Я не жалуюсь на тебе, доле
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
XIX.

Я не жалуюсь на тебе, доле:
Добре ти вела мене, мов мати.
Таж де хліб роди́ти має поле.
Мусить плуг квітки з корінням рвати.

Важко плуг скрипить у чорній скибі,
І квітки зітхають у сконанню...
Серце рвесь, уста німі мов риби,
І душа вглиблявсь в люту рану.

А ти йдеш з сівнею й тихо сієш
В чорні скиби і незрослі рани
Но́ве сімя, но́вії надії,
І вдихаєш дух життя румяний.