зільник

зільник

I. Зільни́к, ка́, м. = Золі́льник. Вх. Зн. 22.

II. Зільни́к, ка́, м. 1) Огород, содержащий зелень. *2) Горшок для цветов, вазон. В кімнаті зільників скрізь, аж темрява стоїть од них у хаті. С. Васильч. Ум. Зільничо́к. Не пади, косо, на камінь, ой пади, косо, в зільничок. Гол. IV. 313.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

I. Зільни́к, ка́, м. = Золільник. Вх. Зн. 22.

II. Зільни́к, ка́, м. Огородъ, содержащій зелень. Ум. Зільничо́к. Не пади, косо, на камінь, ой пади, косо, в зільничок. Гол. IV. 313.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924