зіпонути

зіпонути

Зіпо́ну́ти, ну́, не́ш, гл. Заорать, загорланить, закричать. Мир. ХРВ. 264. Криком… зіпонув гайдамака. Мир. ХРВ. 251.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Зіпо́ну́ти, ну́, не́ш, гл. Заорать, загорланить, закричать. Мир. ХРВ. 264. Криком… зіпонув гайдамака. Мир. ХРВ.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28