З чужого поля (1985)/Безнадійний

by Павло Грабовський

◀ Спів ірокезця

З чужого поля Павло Грабовський Безнадійний (Полежаєв)

Кайдани ▶

Київ: «Дніпро», 1985

БЕЗНАДІЙНИЙ

О, за віщо мене згубила доля?
 О, за віщо природа викида
Мене навіки з життєвого поля,
 В сумну могилу зрана уклада?

Ще полум'ям палають мої груди,
 Кипить огонь невгасної жаги,
Я ж — мов заклятий: відцурались люди
 Болить сумління — не знести ваги.

Ще зір блудячий від Землі гидкої
 Злітає часом в ясні небеса;
Та ні надій, ні віри ніякої…
 Остання божа іскорка згаса!

Життя моє од пекла ще страшніше,
 Уява смерті каменем лягла;
А вічінь^[1]… Ні, вона мене не тіше;
 Я — син загибелі та зла!

Так навіщо, питаю я провиду,
 Мене узято з вікової тьми?
Зроби ж навпак, щоб не осталось сліду
 Болючого атому між людьми!

——————

1. Вічінь — вічність