З чужого поля (1985)/Спів ірокезця
| ◀ Тяжко жити; зникли сили… | З чужого поля Спів ірокезця (Полежаєв) |
Безнадійний ▶ |
|
Я умру! На поталу катам
Незахищене тіло віддам!
Байдуже ті кати
Для потіхи дітей —
Розпочнуть від костей
Мої жили тягти;
На шматки розітнуть
І в нарузі швирнуть!
Стерплю все! Не дам стогону їм,
Не рухну навіть чолом моїм;
А як дуб віковий,
Що стріла не лама,
Твердо — скеля сама,
Стріну скін світовий
І, як мужі-борці,
Перейду між мерці.
В товаристві безтіло-живім
Про загибель свою оповім.
Най додасть їм утіх,
Най порадує слух;
Бойовий, палкий дух
Най прокине у всіх;
Най іде з уст в уста
Міцна певність ота!
Скажуть голосно всі, як один:
«Найдостойніший прадідів син!»
Не лежати нам, ні:
Труни кинемо ми —
Люд позвать до борні
Проти рідної тьми;
Проженем, поб'ємо,
Ворогів помстимо!
Я умру! На поталу катам
Незахищене тіло віддам.
А як дуб віковий,
Що стріла не лама,
Твердо — скеля сама,
Стріну скін світовий!