кадіб
|
|
Ка́діб, доба и Ка́дівб, довба, м. 1) Большая кадка, употребляющаяся для храненія зерна или муки, капусты и пр. Наше просо в кадобі. Грин. III. 96. На городі капуста росла, в стозі насічена, в кадовбі наквашена. Грин. III. 539. 2) Квасильный чанъ для обработки кожъ. Вас. 145, 153. 3) Часть древеснаго пня, пустая въ срединѣ и вставляемая въ родникъ вмѣсто колодезнаго сруба. Шух. I. 9. Ум. Ка́дібець, ка́довбець.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Ка́діб, доба и ка́дівб, довба, м. 1) Большая кадка, употребляющаяся для хранения зерна или муки, капусты и пр. Наше просо в кадобі. Гринч. III. 96. На городі капуста росла, в стозі насічена, в кадовбі наквашена. Гринч. III. 539. 2) Квасильный чан для обработки кож. Вас. 145, 153. 3) Часть древесного пня, пустая в средине и вставляемая в родник вместо колодезного сруба. Шух. I. 9. Ум. Ка́дібець, ка́довбець.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28