каланник

каланник

Кала́нник, ка, м. Бѣднякъ. Шух. I. 73.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кала́нник, ка, м. 1) Бедняк. Шух. I. 73. *2) Хозяин (в презрительном смысле), лентяй. Франко.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28