Квочка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Шуліка» сидить, порпаючись у землі. «Квочка» з «курчатами», що тримаються одне за одного, підходить до нього.

— Що ти робиш?
— Пічку копаю.
— Нащо тобі пічка?
— Запалити вогник.
— Нащо тобі вогник?
— Приставити горщик.
— Нащо тобі горщик?
— На окріпчик.
— Нащо тобі окріпчик?
— Твоїм дітям очі випарювати.
— Нащо, за що?
— Щоб не лізли в городчик.
— Позакладай, то й не будуть лізти.
— Я закладаю, а вони лізуть.
— Закладай дилями, ломаччям, хворостом вилами, рогачами, коцюбами, столом, мисни­ком, ложками, мисками, скатертиною.
— Я закладаю, а вони лізуть! Я закладаю, а вони лізуть!

Кидається на «курчат».

— Гай, гай, гай! Квок!.. Квок!.. Квок!..

Спіймавши «курча», «шуліка» одводить його до себе і знов кидається. Переловивши всіх, «шуліка» став «квочкою».