Перейти до вмісту

класти

Матеріал з Вікіджерел
класти

Кла́сти, кладу́, де́ш, гл. 1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн. 2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522. 3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума. 4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Нп. 5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп. 6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти. 7) — ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87. 8) — ко́пу́. Копнить. 9) — межу́. Проводить межу. Мнж. 26. 10) — ни́тку. Забрасывать неводъ. Вас. 189. 11) — приса́ди. Прививать прищепы. Шух. I. 110. 12) — ски́рту. Метать скирду, стогъ. 13) — ха́ту. Строить избу, домъ. Шух. I. 145. 14) — честь на собі́. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106. 15) — до мі́ри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп. 16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. I. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Кла́сти, кладу́, де́ш, гл. 1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн. 2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522. 3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума. 4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Нп. *5) Допустить, предположить, положить. На хату треба вісімнадцять стовпів. Треба дати за кожний стовп, кладім уже, по карбованцеві, бо за гарний стовп треба дати і півтора карбованця. Крим. 6) Вить (гнездо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп. 7) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти. *8) Есть, уминать. То ото цілого хліба умекати? Видно, не сам клав, а ще й другим давав. Мирн. III. 283. 9) — ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87. 10) — ко́пу́. Копнить. 11) — межу́. Проводить межу. Мнж. 26. 12) — ни́тку. Забрасывать невод. Вас. 189. 13) — приса́ди. Прививать прищепы. Шух. I. 110. 14) — ски́рту. Метать скирду, стог. 15) — ха́ту. Строить избу, дом. Шух. I. 145. 16) — честь на собі́. Из уважения к себе самому не делать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106. 17) — до мі́ри. Мерять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп. 18) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. I. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч. *Кла́сти на ко́го о́чі. Вперять в кого взор. Відвертається, коли дід кладе на нього свої очі. Черемш.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28