Книга Лева/На три шляхи

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Книга Лева (1936
Богдан І. Антонич
На три шляхи
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

На три шляхи

На три шляхи за лисогори, за високорівню ворог відступає.
Лежить на білій плахті снігу сонце — стяг попоротий від куль.
Мов сторожі кордонів пітьми, ждуть горбатодзюбі круки свого паю,

хоч лижуть ще червоні язики з розжеврених докраю дул.
Ще металеві горла літаків серед прокльонів клекоту і гулу
викрикують у світу сторони чотири свій прощальний спів
і ллється сніг, мов синій лій, у ззеленілий та дірявий сонця тулуб
і, мов печать, значить, застигши синім воском на очах мерців.

Ще з літака, мов із відра, в казан долини ллється струм вогню густого,
аж вцілений літак, мов птах проколотий, хитнеться й затремтить.
В станицю до вождя телефонує з поля бою Янгол перемоги,
з-над звітів, мап і плянів постать згорблена підводиться на мить.

— »Тут, бойовище, пане генерале, так, це я!« — телефонує Янгол.
— »Мій вірний, любий друже!« — дзвонить відповідь зворушена вождя.
Стає, у записник історії кладе свій підпис твердо, креслить дату,
виходить із кватири й дивиться
 на дальній,
 звечорілий шлях.