Княжа Україна (1940)/Суздальські князі
| ◀ Занепад Києва | Княжа Україна Суздальські князі |
Татари ▶ |
|
СУЗДАЛЬСЬКІ КНЯЗІ.
Понад Волгою й Окою
Геть далеко навкруги
Розляглись болота, багна,
Вбогі ниви і луги.
Там народ московсько-фінський
Ледве-ледве животів:
Жив то з ловів, то з рибальства,
Бідував, але терпів.
А нащадки Мономаха,
Що були князями там,
Вже давно свій край забули
І служили Москалям.
Залишили рідну мову,
Прийняли чужу, нову,
Збудували місто Суздаль,
Володимир і Москву.
А думки летять на південь,
До плодючої землі…
І ідуть на Україну
З дужим військом Москалі.
Нагло Київ облягає
Князь із Суздалі, Андрій.
Наш Мстислав, що в той час княжив,
Сміло кидається в бій.
Боронив хоробро місто,
Та було замало сил, —
І вночі в бою завзятім
Вороги беруть Поділ.
А уранці вже в ворота,
В місто, вдерлись дикуни,
Всіх підряд грабують, нищать
І вбивають без вини.
З хат, з палат майно виносять,
Дзвони, ризи — із церков…
Трупом вулиці укрили,
Розлили річками кров.
Все забрали, обібрали
І палати і хати…
Кажуть: всі брати — словяне,
Кажуть: всі вони — брати…