Кобзарь (1840)/Иван Пидкова

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кобзарь (1840
Тарас Шевченко
Иван Пидкова
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний неадаптованим гражданським шрифтом. • Існують інші версії цієї роботи: Іван Підкова




I.


Було колысь въ Украини, —
Ревилы гарматы;
Було колысь — Запорожци
Вмилы пановаты,
Пановалы, добувалы
И славу и волю —
Мынулося — осталыся

Могылы по полю.
Высокіи ти могылы, —
Де лягло спочыты
Козацкее биле тило,
Въ кытайку повыте;
Высокіи ти могылы, —
Чорніють, якъ горы,
Та про волю нышкомъ въ поли
Зъ витрамы говорять;
Свидокъ славы, дидивщыны
Зъ витромъ розмовляе,
А внукъ косу несе въ росу,
За нымы спивае.

Було колысь въ Украини —
Лыхо танціовало,
Журба въ шынку медъ, горилку
Поставцемъ кружала,
Було добре колысь жыты
На тій Украини —
А згадаймо, може серце Хоть
трошкы спочыне.



II.


Чорна хмара зъ за Лыману,
Небо сонце крые,
Сынѣ море звирюкою
То стогне, то вые,
Днипра гырло затопыло....
 — А нуте, хлопьята,

На байдакы! Море грае —
Ходимъ погуляты! —

Высыпалы Запорожци,
Лыманъ човны вкрылы.
«Грай же, море!» заспивалы.
Запинылысь хвыли,
Кругомъ хвыли, якъ ти горы, —
Ни земли, ни неба.
Серце мліе, — а козакамъ
Того тилько й треба, —
Плывуть соби, та спивають;
Рыбалка литае,
А попереду Отаманъ
Веде, куды знае;
Похожае вздовжъ байдака,
Гасне люлька въ роти;
Поглядае сюды-туды —
Де-то буть роботи?
Закрутывшы чорни усы,
За ухо чупрыну,
Пиднявъ шапку — човны сталы.

— Нехай ворогъ гыне!
Не въ Сынопу, Отаманы,
Панове-молодци!
А у Царьградъ до Султана
Поидемо въ гости. —
— Добре, батьку-Отамане! —
Кругомъ заревило.
— Спасыби вамъ! — Надивъ шапку.
Знову закыпіло
Сынѣ море. Вздовжъ байдака
Знову похожае
Панъ Отамань, та на хвылю
Мовчкы поглядае.





Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1923 року і автор помер щонайменше 100 років тому.