Кобзарь (1876)/Том 1/Вітер в гаї нагинає лозу
< Кобзарь (1876) | Том 1
Для інших версій цієї роботи див. Вітер в гаї нагинає.
| ◀ Минають дні, минають ночі | Кобзарь. Том 1 Вітер в гаї нагинає лозу |
Не хочу я женитися ▶ |
|
|
Вітер в гаї нагинає
Лозу і тополю,
Лама дуба, котить полем
Перекотиполе...
Так і доля: того лама,
Того нагинає,
Мене котить — і де спинить,
У якому краї мене заховають,
Де я прихилюся — на віки засну?
Коли нема долі, нема талану,
То нікого й кинуть... Ніхто не згадає,
Не скаже хоть на сміх: „нехай спочиває, —
Тільки ёго й долі, що рано заснув!...“