Кобзарь (1876)/Том 1/Закувала зозуленька

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Закувала зозуленька
В зеленому гаї;
Заплакала дівчинонька —
Дружини немає.
А дівочі молодиї
Веселиї літа,
Як квіточки за водою,
Пливуть з сёго світа. [1]




  1. Кінець по першому рукопису:

    »Як би були батько-мати,
    Та були б багаті,
    Було б кому полюбити
    Було б кому взяти. —

    А то нема: сиротою
    От-так я загину,
    Дівуючи в самотині,
    Де-небудь під тином.