Кобзарь (1876)/Том 1/Калина

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Калина.

„Чого ти ходиш на могилу?“
На-силу мати говорила:
„Чого ти плачеш ідучи,
Чого воркуєш у ночі [1]
Моя голубка сизокрила?“
— „Так, мамо, так!“
 І знов ходила,
А мати плакала ждучи.

Не сон трава па могилі
Б ночі процвітає::
То дівчина заручена
Калину сажає,
І слёзами поливає,
У Господа просить:
„Пошли, Боже, дощі в ночі
І дрібниї роси,
Шоб калина прийнялася
Розпустила віти:
Може, пташкою прилине
Милий з того світа.
Зовью ёму кубелечко
І сама прилину,
І будемо щебетати
В-купці [2] на калині.
Будем плакать, щебетати,
Тихо розмовляти [3]
Будем в купочці у-ранці
На той світ літати.“

І калина прийнялася,
Віти розпустила,
І три літа на могилу
Дівчина ходила.
На четверте — не сон трава
В ночі процвітає:
То дівчина з калиною
Плаче-розмовляє:
„Широкая, високая
Калино моя!
Не водою до схід сонця
Поливанная!
Широкиї слёзи-ріки
Тебе полили.
Їх славою лукавою
Люде понесли.
Зневажають подруженьки [4]
Подругу свою,
Зневажають червоную [5]
Калину мою;
Повий мою головоньку, [6]
Росою умий
І вітами широкими
Од сонця закрий.
Мене знайдуть — поховають, [7]
Мене осміють,
Широкиї твої віти
Діти обірвуть.“

В-ранці рано на калині [8]
Пташка щебетала;
Під калиною дівчина
Слала не вставала:
Утомилось молодеє,
На віки спочило.
Вставало сонце з-за могили [9]
Раділи люде встаючи;
А мати й спати не лягала,
Вечерять доню дожидала
І тяжко плакала ждучи.
1847. Петербургъ.




  1. Чому не спиш ти у ночі. (Рук. вар.)
  2. З милим... (рук вар.)
  3. Бога вихваляти (вид. Кожанч.)
  4. Осміяли...
  5. Осміяли...
  6. Прийми ж...
  7. В-ранці найдуть мене люде (вар. по вид. Кожанч.)
  8. Не сон трава перед світом
    Одцвіла, зівьяла, —
    То дівчина на могилі
    Плакать перестала,
    Перестала слёзи лити
    І тяжко любити;
    На вік-віви на могилі
    Слёзами умита
    Втомилася та й задрімала.
  9. З за гаю сонечко вставало... (Хата.)
    Замітка. Було надрюковано у збірнику Куліша »Хата.« Ми тутечки, дрюкуючи по рукопису, за для свідомості оставляємо і варъянти, як вони були у Хаті і у вид. Кожанчикова. Ред.