|
Над Дніпровою сагою
Стоїть явір між лозою,
Між лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Дніпро беріг риє-риє,
Яворові корінь миє;
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився, —
Що без долі, без родини
Та без вірної дружини,
Без дружини і надії
В самотині посивіє!
Явір каже: „похилюся,
Та в Дніпрові скупаюся.“
Козак каже: „погуляю,
Та любої пошукаю.“
А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка із гаю
Вихожаючи, співають, —
Повбірані, заквітчані
Та з таланом заручені,
Думки-гадоньки не мають —
Вьються-гнуться та співають...
24 Іюня 1860 р. С. Петербург.
|
