|
Ой я свого чоловіка
В дорогу послала;
А од шинку та до шинку
Стежечку топтала.
Та до куми заходила
Пшона позичати —
Оттих дітей годувати
В нетопленій хаті.
І нагодувала,
І спати поклала,
Сама пішла до дяка
Добувати пъятака,
Та й заночувала.
А із Криму чоловік
Ледве ноги доволік:
Воли поздихали.
Вози поламались, —
З батіжками чумаченьки
До-дому вертались.
Увійшов у хату,
Ударивсь об поли, —
Лазять діти у запічку,
Голодні і голі.
„А де ваша, діти, мати?“
Сердешній питає.
— „Тату! тату! наша мати
У шинку гуляє.“
|
• 
• 
• 
