Кобзарь (1876)/Том 1/Як-би зострілися ми знову

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Як-би зострілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тоді б промовила мені?
Ніякого! і не пізнала б!
А може б потім нагадала,
Сказавши: снилося дурній…

А я зрадів би, мов диво,

Моя ти доле чорнобрива,
Як-би побачив-нагадав
Веселеє, та молодеє
Колшпнє лишенько-лихеє.
Я заридав би, заридав
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми-водою розлилось
Колишнєє святеє диво.


Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Кобзарь_(1876)/Том_1/Як-би_зострілися_ми_знову&oldid=36221