Кобзарь (1876)/Том 1/І широкую долину

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

І широкую долину,
І високую могилу,
І вечірнюю годину,
І що снилось-говорилось —
 Не забуду я.
 Та що з того?... не побрались: —
Розійшлися, мов не знались... [1]
А тим часом дорогиї
Літа наші молодиї [2]
 Марне пронеслись.
 Помарніли ми обоє,
Я — вневолі, ти — вдовою,
Не живем, а тільки ходим
Та згадуєм тиї годи,
 Як жили колись.




  1. Розрізнили люде злиї. (Рук.)
  2. Літа тиї молодиї. (Рук.)