Кобзарь (1876)/Том 2/Мені однаково, чи буду
< Кобзарь (1876) | Том 2
Для інших версій цієї роботи див. Мені однаково.
| ◀ Мені тринадцятий минав | Кобзарь. Том 2 Мені однаково, чи буду |
А нумо знову віршувать ▶ |
|
|
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні,
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині, —
Однаковісінько мені!
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканний своїми,
В неволі плачучи умру
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,[1]
На нашій несвоїй землі.
І не помьяне батько з сином,
Не скаже синові: „молись…
Молися, сину! За Вкраїну
Ёго замучили колись…“
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злиї люде
Присплять, лукаві, і в огні [2]
Її окраденую збудять...
Ох, не однаково мені!