Кобзарь (1876)/Том 2/Не гріє сонце на чужині

Кобзарь. Том 2
Тарас Шевченко
Не гріє сонце на чужині

Не гріє сонце на чужині,
А дома надто вже пекло;
Мені невесело було
Й на нашій славній Україні:
Ніхто любив мене, витав,
І я хилився нідокого,
Блукав собі, молився Богу
Та люте панство проклинав,
І згадував літа лихиї,
Погані, давнії літа.
Тойді повісили Христа,
Й тепер не втік би син Марії!
Нігде не весело мені,
Та мабуть весело й не буде
Й на Україні, добрі люде!
От-же таки і на чужині
Хотілося б... та й то для того,
Щоб не робили москалі
Труни із дерева чужого.
Або хоч крихотку землі,
Із-за Дніпра його святого,
Святиї вітри принесли...
Та й більш нічого! Так то, люде,
Хотілося б, та що й гадать!...
На що вже й Бога турбувать,
Коли по нашому не буде!