Кобзарь (1876)/Том 2/Не для людей і не для слави

by Тарас Шевченко

◀ А нумо знову віршувать

Кобзарь. Том 2 Тарас Шевченко Не для людей і не для слави

Варнак ▶

• Інші версії цієї роботи див. Не для людей, тієї слави...

Вікідані

Не для людей і не для слави,
Мережані та кучеряві,
Оці вірші віршую я —
Для себе, братія моя!
 Мені легшає в неволі,
 Як я їх складаю:
 З-за Дніпра, мов, далекого
 Слова прилітають
 І стелються на папері,
 Плачучи, сміючись,
 Мов ті діти, і радують
 Мою сиру душу
 Убогую... ^[1] Любо мені,
 Любо мені з ними,
 Мов батькові багатому
 З дітками малими.
 І радий я, і веселий,
 І Бога благаю,
 Щоб не приспав моїх діток
 В далекому краю: ^[2]
 Нехай летять до-домоньку
 Легенькиї діти,
 Та розскажуть — як-то тяжко
 Було їм на світі...
 І в сімьї веселій, тихій,
 Дітей привітають,
 І сивою головою
 Батько покиває;
 Мати скаже: „бодай тиї
 Діти не родились!“
 А дівчина подумає:
 „Я їх полюбила!“

1848, Орская крѣпость.

---

——————

1. Одинокую... (Перш. рук.)
2. А иноді нагадаю
   Мою Україну
   І заплачу... Боже милий!
   Нехай я загину
   У цій проклятій пустині,
   Та не пусти димом
   Дітей моїх безталанних
   В широкій пустині!
   Нехай ідуть до-домоньку
   Мої любі діти
   Та розскажуть, як то тяжко
   Було мені в світі.
   І в сімьї веселій тихо,
   Сумно прочитають;
   І сивою головою
   Батько покиває;
   Мати скаже: »Бодай тиї
   Діти не родились!«
   А дівчина подумає:
   »Я б ёго любила!« (ib.)