Кобзарь (1876)/Том 2/Н. И. Костомарову

by Тарас Шевченко

◀ Сон

Кобзарь. Том 2 Тарас Шевченко Н. И. Костомарову

А. О. Козачковському ▶

• Інші версії цієї роботи див. Н. Костомарову

Н. И. Костомарову.

Веселе сонечко ховалось
В веселих хмарах весняних; ^[1]
Гостей закованих своїх
Сердешним чаєм напували,
І часових переміняли —
Синє-мундирних часових...
І до дверей на ключ замкнутих
І до решотки на вікні
Привик я трохи, і мені
Не жаль було давно одбутих
Давно похованих, забутих,
Моїх крівавих, тяжких слёз;
А їх чи-мало розлилось
На марне поле. Хоч би рута,
А то нічого не зійшло!
І я згадав своє село,
Кого я там, коли покинув?

І батько й мати в домовині!

І жалем серце запеклось,
Що нікому мене згадати!
Дивлюсь… твоя, мій брате, мати
Чорнійше чорної землі
Іде, з хреста неначе знята…
Молюся!… Господи, молюсь!
Хвалить Тебе не перестану,
Що я ні з ким не поділю
Мою тюрьму, мої кайдани!…

——————

1. Весняне сонечко ховалось
   В широких хмарах весняних; (Рук. вар.)