ковтки

ковтки

Ковтки́, кі́в, мн. 1) Серьги. О. 1861. XI. Свид. 29. Гол. Од. 60. Шух. I. 130. В стьожках, в намисті і ковтках тут танцювала викрутасом. Кот. Ен. 2) Сбившіеся комья шерсти. Диви, які ковтки он на собаці. Канев. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Ковтки́, кі́в, мн. 1) Серьги. О. 1861. XI. Свид. 29. Гол. Од. 60. Шух. I. 130. В стьожках, в намисті і ковтках тут танцювала викрутасом. Кот. Ен. 2) Сбившиеся комья шерсти. Диви, які ковтки он на собаці. Канев. у.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28