коза
|
|
Коза́, зи́, ж. 1) Коза, Capra. На похиле дерево і кози скачуть. Ном. № 4075. Пішо́в туди́, де ко́зам ро́ги пра́влять. Пошелъ въ Сибирь. Ко́зи в зо́лоті пока́зувати. Прельщать обманчивыми обѣщаніями. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229). 2) Музыкальный инструментъ, волынка. Мнж. 182. Ном. № 7130. 3) Бурдюкъ. 4) Весенняя игра, состоящая въ томъ, что дѣвушку, изображающую козу́, дразнятъ остальныя, она за ними гоняется и какую поймаетъ, та становится козо́ю. Чуб. III. 84. 5) Святочное представленіе на рождественск. святк., преимущественно подъ Новый годъ, состоящее въ томъ, что компанія парней, изъ которыхъ одинъ одѣвается козо́ю, ходитъ по хатамъ, коза танцуетъ подъ музыку, причемъ поютъ особыя пѣсни. Это называется води́ти козу́. Чуб. III. 265. О. 1861. XI—XII, 61. „Черниг. Губ. Вѣд.“ 1859, № 16. Переносно: козу́ води́ти — значитъ пьянствовать долгое время, нѣсколько дней. Грин. I. 237. 6) Тюрьма. У нас скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну або до кози не сажають. К. ЧР. 138. Чоловіка та старшого сина за крадіж у козу посаджено. Г. Барв. 252. 7) Переяславское названіе семинариста. КС. 1887. VI. 485. 8) Выглядывающая изъ носа засохшая сопля. Ко́зи гна́ти. Чистить носъ. Кремен. у. 9) Полоса, которую пропалываетъ полольщица. Як полють, так кожна полільниця жене козу; змагаються, коли яка вузеньку дуже козу жене. Харьк. 10) Коза́ сі́кавка. Рыба Cobitus taenia. Шух. I. 29. Ум. Кі́зка, кі́зонька, кі́зочка, козу́ня. А я тую кізоньку пасла та пасла, та моя кізонька добра до масла. Чуб. V. 1105. Гоп, гоп, козуню! гоп, гоп, сіренька! Чуб. Ув. Козя́ка. Ходім, жінко, у нас десь козяка була. Маркев. 63.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Коза́, зи́, ж. 1) Коза, Capra. На похиле дерево і кози скачуть. Ном. № 4075. Пішо́в туди́, де ко́зам ро́ги пра́влять. Пошел в Сибирь. Ко́зи в зо́лоті пока́зувати. Прельщать обманчивыми обещаниями. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229). 2) Музыкальный инструмент, волынка. Мнж. 182. Ном. № 7130. 3) Бурдюк. 4) Весенняя игра, состоящая в том, что девушку, изображающую козу́, дразнят остальные, она за ними гоняется и какую поймает, та становится козо́ю. Чуб. III. 84. 5) Святочное представление на рождественск. святк., преимущественно под Новый год, состоящее в том, что компания парней, из которых один одевается козо́ю, ходит по хатам, коза танцует под музыку, причем поют особые песни. Это называется води́ти козу́. Чуб. III. 265. О. 1861. XI—XII, 61. «Черниг. Губ. Вед.» 1859, № 16. Переносно: козу́ води́ти — значит пьянствовать долгое время, несколько дней. Грин. I. 237. 6) Тюрьма. У нас скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну або до кози не сажають. К. ЧР. 138. Чоловіка та старшого сина за крадіж у козу посаджено. Г. Барв. 252. 7) Переяславское название семинариста. КС. 1887. VI. 485. 8) Выглядывающая из носа засохшая сопля. Ко́зи гна́ти. Чистить нос. Кремен. у. 9) Полоса, которую пропалывает полольщица. Як полють, так кожна полільниця жене козу; змагаються, коли яка вузеньку дуже козу жене. Харьк. 10) Коза́ сі́кавка. Рыба Cobitus taenia. Шух. I. 29. Ум. Кі́зка, кі́зонька, кі́зочка, козу́ня. А я тую кізоньку пасла та пасла, та моя кізонька добра до масла. Чуб. V. 1105. Гоп, гоп, козуню! гоп, гоп, сіренька! Чуб. Ув. Козя́ка. Ходім, жінко, у нас десь козяка була. Маркев. 63.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28