козачок

козачок

Козачо́к, чка́, ж. Ум. отъ коза́к. 1) Маленькій казакъ. Я не царенко, не короленко, я ж отецький синок да панок козачок. Чуб. III. 281. 2) Прислуга комнатная изъ крѣпостныхъ въ прежнее время. 3) Насѣк. Cerambux. Вх. Пч. I. 5. Червоні козачки… ворушаться по землі. Г. Барв. 541. 4) мн. Прутики, употребляемые въ дѣтской игрѣ того-же имени. Харьк. г. Ив. 38.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Козачо́к, чка́, ж. Ум. от коза́к. 1) Маленький казак. Я не царенко, не короленко, я ж отецький синок да панок козачок. Чуб. III. 281. 2) Прислуга комнатная из крепостных в прежнее время. *Шевч. 3) Насек. Cerambux. Вх. Пч. I. 5. Червоні козачки… ворушаться по землі. Г. Барв. 541. 4) Мн. Прутики, употребляемые в детской игре того-же имени. Харьк. г. Ив. 38.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28