колиба

колиба

Коли́ба, би, ж. 1) Пастушій шалашъ. Желех. 2) Зимнее жилище древорубовъ-гуцуловъ; строится въ формѣ восьмиугольника, безъ оконъ и потолка, съ отверстіемъ въ верхушкѣ пирамидальной крыши для прохода дыму. Шух. I. 173, 174. Ум. Коли́бочка. Добре тому то Бог дає, що на горі конарь має, а в долині колибочку, серед села фраєрочку. Гол.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Коли́ба, би, ж. 1) Пастуший шалаш. Желех. 2) Зимнее жилище древорубов-гуцулов; строится в форме восьмиугольника, без окон и потолка, с отверстием в верхушке пирамидальной крыши для прохода дыму. Шух. I. 173, 174. Ум. Коли́бочка. Добре тому то бог дає, що на горі конарь має, а в долині колибочку, серед села фраєрочку. Гол.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28