комин

комин

Ко́мин, на, м. 1) Передняя часть варистой печи, устроенная для прохода дыма въ трубу. Чуб. VII. 381. Забілів комин, зачорнів рядок горшків на полиці. Левиц. I. 2) Дымовая труба на крышѣ. 3) Полка кремневаго ружья. Шух. I. 231. Ум. Комино́к.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Ко́мин, на, м. 1) Передняя часть варистой печи, устроенная для прохода дыма в трубу. Чуб. VII. 381. Забілів комин, зачорнів рядок горшків на полиці. Левиц. I. 2) Верхняя часть дымовой трубы над кровлей. 3) Полка кремневого ружья. Шух. I. 231. Ум. Комино́к.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28