коновка

коновка

*Коно́вка, ки, ж. = Коні́вка. Тут лише злопотіла коновцями та коромислом. Франко.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28