Перейти до вмісту

Конституція Японії

Матеріал з Вікіджерел
Конституція Японії
Проголошена:
3 листопада 1946 року (21 року Сьова)
Набрала чинності:
3 травня 1947 року (22 року Сьова)

日本国憲法
КОНСТИТУЦІЯ ЯПОНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ


Японською Українською


上諭 / Привілей

[ред.]
  朕は、日本国民の総意に基いて、新日本建設の礎が、定まるに至つたことを、深くよろこび、枢密顧問の諮詢及び帝国憲法第七十三条による帝国議会の議決を経た帝国憲法の改正を裁可し、ここにこれを公布せしめる。   Ми, Імператор Японії, невимовно радіємо, що ґрунтуючись на волі японської нації, закладено основу побудови нової Японії, і даємо наш дозвіл на поправки Конституції Японської імперії та проголошуємо їх тут після консультації із членами Таємної Ради та ухвали Імперського Парламенту, прийнятою відповідно до сімдесят третьої статті Конституції Японської Імперії.
御名御璽   ПЕЧАТКА ЙОГО ВЕЛИЧНОСТІ   

    昭和二十一年十一月三日
      3 листопада 1946 року.
内閣総理大臣兼
外務大臣   吉田茂

国務大臣   男爵 幣原喜重郎

司法大臣   木村篤太郎

内務大臣　  大村清一

文部大臣　  田中耕太郎

農林大臣　  和田博雄

国務大臣　  斎藤隆夫

逓信大臣　  一松定吉

商工大臣　  星島二郎

厚生大臣　  河合良成

国務大臣　  植原悦二郎

運輸大臣　  平塚常次郎

大蔵大臣　  石橋湛山

国務大臣　  金森徳次郎

国務大臣　  膳桂之助

Прем'єр-міністр і
міністр закордонних справ
ЙОСІДА Сіґеру
Державний міністр Барон
СІДЕХАРА Кідзюро
Міністр юстиції КІМУРА Токутаро
Міністр внутрішніх справ　 ОМУРА Сейїті
Міністр культури ТАНАКА Котаро
Міністр сільського господарства і лісництва　 ВАДА Хіроо
Державний міністр　 САЙТО Такао
Міністр зв'язку　 ХІТОМАЦУ Садайосі
Міністр торгівлі і промисловості　 ХОСІДЗІМА Ніро
Міністр добробуту КАВАЇ Йосінарі
Державний міністр　 УЕХАРА Ецудзіро
Міністр перевезень ХІРАЦУКА Цунедзіро
Міністр фінансів　 ІСІБАСІ Тандзан
Державний міністр КАНАМОРІ Токудзіро
Державний міністр ДЗЕН Кейносуке

日本国憲法 / Конституція Японії

[ред.]
日本国民は、正当に選挙された国会における代表者を通じて行動し、われらとわれらの子孫のために、諸国民との協和による成果と、わが国全土にわたつて自由のもたらす恵沢を確保し、政府の行為によつて再び戦争の惨禍が起ることのないやうにすることを決意し、ここに主権が国民に存することを宣言し、この憲法を確定する。そもそも国政は、国民の厳粛な信託によるものであつて、その権威は国民に由来し、その権力は国民の代表者がこれを行使し、その福利は国民がこれを享受する。これは人類普遍の原理であり、この憲法は、かかる原理に基くものである。われらは、これに反する一切の憲法、法令及び詔勅を排除する。 Ми, японська нація, діючи через обраних належним чином представників у Парламенті, забезпечуючи собі і своїм нащадкам плоди мирного співробітництва[1] з усіма націями та благословіння свободи для усієї нашої країни і вирішивши не допускати повторно жахів війни через дії уряду, проголошуємо тут, що нація є носієм суверенітету, і затверджуємо цю Конституцію. Державне управління залежить від непорушної довіри нації, його авторитет походить з нації, його влада здійснюється представниками нації, а благами його користується нація. Це загальнолюдський принцип і ця Конституція ґрунтується на ньому. Ми скасовуємо всі конституції, закони і рескрипти, які суперечать їй.
日本国民は、恒久の平和を念願し、人間相互の関係を支配する崇高な理想を深く自覚するのであつて、平和を愛する諸国民の公正と信義に信頼して、われらの安全と生存を保持しようと決意した。われらは、平和を維持し、専制と隷従、圧迫と偏狭を地上から永遠に除去しようと努めてゐる国際社会において、名誉ある地位を占めたいと思ふ。われらは、全世界の国民が、ひとしく恐怖と欠乏から免かれ、平和のうちに生存する権利を有することを確認する。 Ми, японська нація, щиро бажаємо вічного миру і глибоко усвідомлюємо високі ідеали, які керують людськими взаєминами, і, покладаючись на справедливість та вірність миролюбних націй, вирішили забезпечити нашу безпеку і життя. Ми хочемо зайняти почесне місце у міжнародній спільноті, яка прагне підтримувати мир і навічно стерти з лиця землі деспотизм, рабство, утиски та нетерпимість. Ми, переконані, що нації всього світу мають право жити в мирі, однаково вільні від страху і нестатків.
われらは、いづれの国家も、自国のことのみに専念して他国を無視してはならないのであつて、政治道徳の法則は、普遍的なものであり、この法則に従ふことは、自国の主権を維持し、他国と対等関係に立たうとする各国の責務であると信ずる。 Ми віримо, що жодна держава не повинна зосереджуватись лише на своїх справах, ігноруючи інші країни, що закони політичної моралі є всезагальними і що слідування цим законам є обов'язком для всіх країн, які підтримують власний суверенітет і встановлюють рівноправні відносини з іншими країнами.
日本国民は、国家の名誉にかけ、全力をあげてこの崇高な理想と目的を達成することを誓ふ。 Ми, японська нація, присягаємо честю нашої держави, що всіма силами досягнемо цих високих ідеалів і цілей.

第一章　天皇 / Розділ І. Імператор

[ред.]
第一条 Стаття 1.
天皇は、日本国の象徴であり日本国民統合の象徴であつて、この地位は、主権の存する日本国民の総意に基く。 Імператор — символ Японської держави і єдності японської нації; його статус залежить від волі японської нації, носія суверенітету.
第二条 Стаття 2.
皇位は、世襲のものであつて、国会の議決した皇室典範の定めるところにより、これを継承する。 Імператорський Престол[2] є спадковим і успадковується відповідно до Закону про Імператорський Дім, прийнятого Парламентом.
第三条 Стаття 3.
天皇の国事に関するすべての行為には、内閣の助言と承認を必要とし、内閣が、その責任を負ふ。 Усі дії імператора, що стосуються державних справ, потребують поради і затвердження Кабінету Міністрів, і Кабінет Міністрів несе за них відповідальність.
第四条 Стаття 4.
1. 天皇は、この憲法の定める国事に関する行為のみを行ひ、国政に関する権能を有しない。
2. 天皇は、法律の定めるところにより、その国事に関する行為を委任することができる。 		1.[3] Імператор виконує лише такі дії, що стосуються державних справ, які передбачені цією Конституцією, і не має повноважень стосовно державного управління.
2. Імператор, відповідно до закону, може доручати іншим виконання своїх дій, що стосуються державних справ.
第五条 Стаття 5.
皇室典範の定めるところにより摂政を置くときは、摂政は、天皇の名でその国事に関する行為を行ふ。この場合には、前条第一項の規定を準用する。 Коли відповідно до Закону про Імператорський Дім встановлюється регентство, регент виконує від імені імператора його дії, що стосуються державних справ. У цьому випадку застосовується перший абзац попередньої статті
第六条 Стаття 6.
1. 天皇は、国会の指名に基いて、内閣総理大臣を任命する。
2. 天皇は、内閣の指名に基いて、最高裁判所の長たる裁判官を任命する。 		1. Імператор призначає Прем'єр-міністра згідно номінації Парламенту.
2. Імператор призначає старшого суддю Верховного Суду згідно подання Кабінету Міністрів.
第七条 Стаття 7.
天皇は、内閣の助言と承認により、国民のために、左の国事に関する行為を行ふ。

一　憲法改正、法律、政令及び条約を公布すること。

二　国会を召集すること。

三　衆議院を解散すること。

四　国会議員の総選挙の施行を公示すること。

五　国務大臣及び法律の定めるその他の官吏の任免並びに全権委任状及び大使及び公使の信任状を認証すること。

六　大赦、特赦、減刑、刑の執行の免除及び復権を認証すること。

七　栄典を授与すること。

八　批准書及び法律の定めるその他の外交文書を認証すること。

九　外国の大使及び公使を接受すること。

十　儀式を行ふこと。

Імператор за порадою і затвердженням Кабінету Міністрів заради нації виконує наступні дії, що стосуються державних справ:

1) проголошує поправки до Конституції, закони, урядові укази та договори;

2) скликає Парламент;

3) розпускає Палату Представників;

4) проголошує проведення загальних виборів депутатів Парламенту;

5) підтверджує призначення і звільнення державних міністрів та інших передбачених законом посадовців, а також повноправні мандати, вірчі грамоти послів і посланців;

6) підтверджує амністії, помилування, пом'якшення покарання, звільнення від виконання вироку та відновлення прав;

7) вручає нагороди;

8) підтверджує ратифікаційні грамоти та інші визначені законом дипломатичні документи;

9) приймає іноземних послів і посланців;

10) проводить церемоній.

第八条 Стаття 8.
皇室に財産を譲り渡し、又は皇室が、財産を譲り受け、若しくは賜与することは、国会の議決に基かなければならない。 Передача майна Імператорського Дому, прийняття ним майна або дарування його комусь, повинно здійснюватись згідно ухвали Парламенту.

第二章　戦争の放棄 / Розділ II. Відмова від війни

[ред.]
第九条 Стаття 9.
日本国民は、正義と秩序を基調とする国際平和を誠実に希求し、国権の発動たる戦争と、武力による威嚇又は武力の行使は、国際紛争を解決する手段としては、永久にこれを放棄する。
前項の目的を達するため、陸海空軍その他の戦力は、これを保持しない。国の交戦権は、これを認めない。 		1. Японська нація, щиро прагнучи міжнародного миру, що закладений на справедливості і порядку, навічно відмовляється від війни як засобу здійснення свого суверенного права, а також від залякування військовою силою або застосування її як способу вирішення міжнародних конфліктів.
2. Для досягнення мети, зазначеної у попередньому абзаці, сухопутні, морські та повітряні війська й інші воєнні сили не будуть утримуватись. Право країни на ведення війни не визнається.

第三章　国民の権利及び義務 / Розділ IІI. Права і обов'язки нації

[ред.]
第十条 Стаття 10.
日本国民たる要件は、法律でこれを定める。 Необхідні умови громадянства Японії визначаються законом.
第十一条 Стаття 11.
国民は、すべての基本的人権の享有を妨げられない。この憲法が国民に保障する基本的人権は、侵すことのできない永久の権利として、現在及び将来の国民に与へられる。 Нація безперешкодно користується всіма основними правами людини. Ці основні права людини, які гарантує їй дана Конституція, надаються нинішнім та прийдешнім поколінням в якості непорушних вічних прав.
第十二条 Стаття 12.
この憲法が国民に保障する自由及び権利は、国民の不断の努力によつて、これを保持しなければならない。又、国民は、これを濫用してはならないのであつて、常に公共の福祉のためにこれを利用する責任を負ふ。 Свободи і права, які гарантує нації ця Конституція, повинні підтримуватися наполегливими стараннями нації. Також, нація не повинна зловживати цими свободами і правами і постійно несе відповідальність за використання їх для громадського блага.
第十三条 Стаття 13.
すべて国民は、個人として尊重される。生命、自由及び幸福追求に対する国民の権利については、公共の福祉に反しない限り、立法その他の国政の上で、最大の尊重を必要とする。 Усі члени нації поважаються як особистості. Їхнє право на життя, свободу і прагнення до щастя, поки вони не суперечать громадському благу, є найбільшою цінністю у законодавстві та інших сферах державного управління.
第十四条 Стаття 14.
1. すべて国民は、法の下に平等であつて、人種、信条、性別、社会的身分又は門地により、政治的、経済的又は社会的関係において、差別されない。
2. 華族その他の貴族の制度は、これを認めない。
3. 栄誉、勲章その他の栄典の授与は、いかなる特権も伴はない。栄典の授与は、現にこれを有し、又は将来これを受ける者の一代に限り、その効力を有する。 		1. Усі члени нації рівні перед законом і не підлягають дискримінації за расою, вірою, статтю, суспільним станом чи походженням у політичних, економічних або соціальних відносинах.
2. Знать[4] та інші аристократичні інститути не визнаються.
3. Вручення почесних звань, орденів та інших нагород не супроводжується жодними прерогативами. Нагороди дійсні лише за життя однієї особи, яка має їх у даний час або отримає їх у майбутньому.
第十五条 Стаття 15.
1. 公務員を選定し、及びこれを罷免することは、国民固有の権利である。
2. すべて公務員は、全体の奉仕者であつて、一部の奉仕者ではない。
3. 公務員の選挙については、成年者による普通選挙を保障する。
4. すべて選挙における投票の秘密は、これを侵してはならない。選挙人は、その選択に関し公的にも私的にも責任を問はれない。 		1. Нація має невід'ємне право обирати державних службовців і усувати їх.
2. Усі державні службовці є слугами всієї нації, а не її частини.
3. На виборах державних службовців гарантується всезагальне виборче право для повнолітніх.
4. На всіх виборах таємниця голосування не повинна порушуватися. Виборці не несуть відповідальності ні публічно, ні приватно за свій вибір.
第十六条 Стаття 16.
何人も、損害の救済、公務員の罷免、法律、命令又は規則の制定、廃止又は改正その他の事項に関し、平穏に請願する権利を有し、何人も、かかる請願をしたためにいかなる差別待遇も受けない。 Кожний має право мирно прохати про відшкодування збитків, усунення державних службовців, введення, скасування чи зміни законів, наказів або правил та інших питань, і ніхто не може зазнавати будь-якої дискримінації за подання таких прохань.
第十七条 Стаття 17.
何人も、公務員の不法行為により、損害を受けたときは、法律の定めるところにより、国又は公共団体に、その賠償を求めることができる。 Кожний може згідно закону вимагати в держави чи громадських організацій відшкодуваня збитків, коли постраждав від незаконних дій державних службовців.
第十八条 Стаття 18.
何人も、いかなる奴隷的拘束も受けない。又、犯罪に因る処罰の場合を除いては、その意に反する苦役に服させられない。 Ніхто не може утримуватися у рабстві будь-якої форми. Також забороняється примусова праця, за винятком випадків покарання за злочин.
第十九条 Стаття 19.
思想及び良心の自由は、これを侵してはならない。 Свобода думки і совісті не повинні порушуватися.
第二十条 Стаття 20.
1. 信教の自由は、何人に対してもこれを保障する。いかなる宗教団体も、国から特権を受け、又は政治上の権力を行使してはならない。
2. 何人も、宗教上の行為、祝典、儀式又は行事に参加することを強制されない。
3. 国及びその機関は、宗教教育その他いかなる宗教的活動もしてはならない。 		1. Усім гарантується свобода віросповідання. Жодна релігійна організація не повинна отримувати прерогатив від держави або застосовувати політичну владу.
2. Ніхто не може бути примушений брати участь у релігійних дійствах, святах, церемоніях чи обрядах.
3. Держава і її органи не повинні провадити релігйне викладання та будь-яку іншу релігійну діяльність.
第二十一条 Стаття 21.
1. 集会、結社及び言論、出版その他一切の表現の自由は、これを保障する。
2. 検閲は、これをしてはならない。通信の秘密は、これを侵してはならない。 		1. Гарантується свобода зборів, об'єднань, а також свобода слова, друку та всіх інших форм вираження.
2. Цензура не допускається. Таємниця кореспонденції не повинна порушуватись.
第二十二条 Стаття 22.
1. 何人も、公共の福祉に反しない限り、居住、移転及び職業選択の自由を有する。
2. 何人も、外国に移住し、又は国籍を離脱する自由を侵されない。 		1. Кожний користується свободою вибору і зміни місця проживання та вибору професії, поки вони не суперечать громадському благу.
2. Свобода переїзду закордон і свобода відмови від свого громадянства не повинні порушуватись.
第二十三条 Стаття 23.
学問の自由は、これを保障する。 Гарантується академічна свобода.
第二十四条 Стаття 24.
1. 婚姻は、両性の合意のみに基いて成立し、夫婦が同等の権利を有することを基本として、相互の協力により、維持されなければならない。
2. 配偶者の選択、財産権、相続、住居の選定、離婚並びに婚姻及び家族に関するその他の事項に関しては、法律は、個人の尊厳と両性の本質的平等に立脚して、制定されなければならない。 		1. Шлюб утворюються згідно згоди двох статей і, на основі рівноправ'я чоловіка і дружини, повинен підтримуватися їхньою взаємною співпрацею.
2. Закони, які стосуються вибору чоловіка чи дружини, майнових прав[5], спадку, вибору місця проживання, розлучення та інших питань пов'язаних із шлюбом та сім'єю, повинні укладатися, спираючись на принципи гідності особистості та сутнісної рівності обох статей.
第二十五条 Стаття 25.
1. すべて国民は、健康で文化的な最低限度の生活を営む権利を有する。

2. 国は、すべての生活部面について、社会福祉、社会保障及び公衆衛生の向上及び増進に努めなければならない。

1. Усі члени нації мають право на підтримку мінімального рівня здорового та культурного життя.
2. Держава в усіх сферах життя повинна старатися покращити та примножити суспільний добробут, соціальне забезпечення та громадське здоров'я.
第二十六条 Стаття 26.
1. すべて国民は、法律の定めるところにより、その能力に応じて、ひとしく教育を受ける権利を有する。
2. すべて国民は、法律の定めるところにより、その保護する子女に普通教育を受けさせる義務を負ふ。義務教育は、これを無償とする。 		1. Усі члени нації відповідно до закону мають рівне право на освіту згідно своїх здібностей.
2. Усі члени нації відповідно до закону мають обов'язок забезпечити своїм синам і донькам, яких вони опікають, загальну освіту. Обов'язкова освіта надається безкоштовно.
第二十七条 Стаття 27.
1. すべて国民は、勤労の権利を有し、義務を負ふ。
2. 賃金、就業時間、休息その他の勤労条件に関する基準は、法律でこれを定める。
3. 児童は、これを酷使してはならない。 		1. Усі члени нації мають право на працю і зобов'язані працювати.
2. Стандарти заробітної плати, робочого часу, відпочинку та інших умов праці визначаються законом.
3. Дітей експлуатувати заборонено.
第二十八条 Стаття 28.
勤労者の団結する権利及び団体交渉その他の団体行動をする権利は、これを保障する。 Гарантується право робітників на об'єднання і право на колективні переговори та інші колективні дії.
第二十九条 Стаття 29.
1. 財産権は、これを侵してはならない。
2. 財産権の内容は、公共の福祉に適合するやうに、法律でこれを定める。
3. 私有財産は、正当な補償の下に、これを公共のために用ひることができる。 		1. Право власності є непорушним.
2. Зміст права власності визначається законом, узгоджуючись з громадським благом.
3. Приватна власність може бути використана у громадських інтересах за належну компенсацію.
第三十条 Стаття 30.
国民は、法律の定めるところにより、納税の義務を負ふ。 Члени нації відповідно до закону зобов'язані сплачувати податки.
第三十一条 Стаття 31.
何人も、法律の定める手続によらなければ、その生命若しくは自由を奪はれ、又はその他の刑罰を科せられない。 Ніхто не може бути позбавлений життя чи свобод або покараний іншим покранням, інакше як у порядку, встановленому законом.
第三十二条 Стаття 32.
何人も、裁判所において裁判を受ける権利を奪はれない。 Ніхто не може бути позбавлений права доступу до судочинства.
第三十三条 Стаття 33.
何人も、現行犯として逮捕される場合を除いては、権限を有する司法官憲が発し、且つ理由となつてゐる犯罪を明示する令状によらなければ、逮捕されない。 Ніхто, за винятком випадків затримання на місці скоєння злочину, не може бути затриманий без наказу, виданого компетентним службовцем судової влади[6], в якому чітко зазначений злочин, що є причиною затримання.
第三十四条 Стаття 34.
何人も、理由を直ちに告げられ、且つ、直ちに弁護人に依頼する権利を与へられなければ、抑留又は拘禁されない。又、何人も、正当な理由がなければ、拘禁されず、要求があれば、その理由は、直ちに本人及びその弁護人の出席する公開の法廷で示されなければならない。 Ніхто не може бути заарештований чи ув'язнений без негайного оголошення причини арешту і надання права звернутися до захисника. Також, ніхто не може бути ув'язнений без належних причин, які на вимогу будь-кого повинні бути негайно представлені на відкритому суді в присутності заарештованого і його захисника.
第三十五条 Стаття 35.
1. 何人も、その住居、書類及び所持品について、侵入、捜索及び押収を受けることのない権利は、第三十三条の場合を除いては、正当な理由に基いて発せられ、且つ捜索する場所及び押収する物を明示する令状がなければ、侵されない。
2. 捜索又は押収は、権限を有する司法官憲が発する各別の令状により、これを行ふ。 		1. За винятком випадків, передбачених статтею 33, право кожного на недоторканність свого житла, документів і майна від вторгнень, обшуків та конфіскацій не повинно порушуватися інакше, як за наказом, виданим згідно належних причин, в якому чітко зазначені місце обшуку і майно, що буде конфісковане.
2. Обшук і конфіскація проводяться відповідно до наказу, виданого компетентним службовцем судової влади.
第三十六条 Стаття 36.
公務員による拷問及び残虐な刑罰は、絶対にこれを禁ずる。 Категорично забороняється застосування державними службовцями тортур і жорстоких покарань.
第三十七条 Стаття 37.
1. すべて刑事事件においては、被告人は、公平な裁判所の迅速な公開裁判を受ける権利を有する。
2. 刑事被告人は、すべての証人に対して審問する機会を充分に与へられ、又、公費で自己のために強制的手続により証人を求める権利を有する。
3. 刑事被告人は、いかなる場合にも、資格を有する弁護人を依頼することができる。被告人が自らこれを依頼することができないときは、国でこれを附する。 		1. У всіх кримінальних справах звинувачуваний має право на швидкий і відкритий розгляд його справи справедливим судом.
2. Звинувачуваний у кримінальній справі має можливість опитувати всіх свідків, а також має право вимагати свідків для себе у примусовому порядку за громадські кошти.
3. Звинувачуваний у кримінальній справі за будь-яких випадків може звернутися до кваліфікованого захисника. Коли звинувачуваний не в змозі сам звернутися до нього, його призначає держава.
第三十八条 Стаття 38.
1. 何人も、自己に不利益な供述を強要されない。
2. 強制、拷問若しくは脅迫による自白又は不当に長く抑留若しくは拘禁された後の自白は、これを証拠とすることができない。
3. 何人も、自己に不利益な唯一の証拠が本人の自白である場合には、有罪とされ、又は刑罰を科せられない。 		1. Ніхто не може бути примушений свідчити проти себе.
2. Зізнання, здійснене під примусом, тортурами чи залякуванням або після тривалого арешту чи ув'язнення, не може розглядатися як доказ.
3. Ніхто не може бути засуджений чи покараний у випадку, коли єдиним докзом проти нього є його власне зізнання.
第三十九条 Стаття 39.
何人も、実行の時に適法であつた行為又は既に無罪とされた行為については、刑事上の責任を問はれない。又、同一の犯罪について、重ねて刑事上の責任を問はれない。 Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за дію, яка була законною на час здійснення або по відношенню до якої вже визнаний невинним. Також, ніхто не може бути притягнутий вдруге до кримінальної відповідальності за один і той самий злочин.
第四十条 Стаття 40.
何人も、抑留又は拘禁された後、無罪の裁判を受けたときは、法律の定めるところにより、国にその補償を求めることができる。 Кожний, хто після арешту чи ув'язнення був виправданий судом, може відповідно до закону вимагати у держави компенсацій.

第四章　国会 / Розділ IV. Парламент

[ред.]
第四十一条 Стаття 41.
国会は、国権の最高機関であつて、国の唯一の立法機関である。 Парламент[7] є найвищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом держави.
第四十二条 Стаття 42.
国会は、衆議院及び参議院の両議院でこれを構成する。 Парламент складається з двох Палат — Палати Представників і Палати Радників.
第四十三条 Стаття 43.
1. 両議院は、全国民を代表する選挙された議員でこれを組織する。
2. 　両議院の議員の定数は、法律でこれを定める。 		1. Обидві Палати формуються з обраних депутатів, які представляють усю націю.
2. Кількість депутатів обох Палат визначається законом.
第四十四条 Стаття 44.
両議院の議員及びその選挙人の資格は、法律でこれを定める。但し、人種、信条、性別、社会的身分、門地、教育、財産又は収入によつて差別してはならない。 Кваліфікація депутатів обох Палат і виборців визначається законом. Проте при цьому не повинна проводитися дискримінація за расою, вірою, статтю, суспільним станом, походженням, освітою, майном чи доходом.
第四十五条 Стаття 45.
衆議院議員の任期は、四年とする。但し、衆議院解散の場合には、その期間満了前に終了する。 Термін повноважень депутатів Палати Представників — чотири роки. Проте у випадку розпуску Палати Представників, їхні повноваження завершуються до закінчення цього терміну.
第四十六条 Стаття 46.
参議院議員の任期は、六年とし、三年ごとに議員の半数を改選する。 Термін повноважень депутатів Палати Радників — шість років, і кожні три роки половина депутатів переобирається.
第四十七条 Стаття 47.
選挙区、投票の方法その他両議院の議員の選挙に関する事項は、法律でこれを定める。 Виборчі округи, спосіб голосування та інші питання, що стосуються виборів депутатів обох Палат, визначаються законом.
第四十八条 Стаття 48.
何人も、同時に両議院の議員たることはできない。 Ніхто не може бути одночасно депутатом обох Палат.
第四十九条 Стаття 49.
両議院の議員は、法律の定めるところにより、国庫から相当額の歳費を受ける。 Депутати обох Палат відповідно до закону отримують з державної скарбниці належну річну платню.
第五十条 Стаття 50.
両議院の議員は、法律の定める場合を除いては、国会の会期中逮捕されず、会期前に逮捕された議員は、その議院の要求があれば、会期中これを釈放しなければならない。 Депутати обох Палат, за винятком випадків передбачених законом, не можуть бути затримані в період сесії Парламенту, а депутати затримані до відкриття сесії, повинні бути відпущені на період сесії на вимогу відповідної Палати.
第五十一条 Стаття 51.
両議院の議員は、議院で行つた演説、討論又は表決について、院外で責任を問はれない。 Депутати обох Палат не несуть відповідальності за стінами Палати за промови, обговорення і голосування, що мали місце у Палаті.
第五十二条 Стаття 52.
国会の常会は、毎年一回これを召集する。 Чергова сесія Парламенту скликається раз на рік.
第五十三条 Стаття 53.
内閣は、国会の臨時会の召集を決定することができる。いづれかの議院の総議員の四分の一以上の要求があれば、内閣は、その召集を決定しなければならない。 Кабінет Міністрів може приймати рішення скликати позачергову сесію Парламенту. На вимогу не менш як однієї чверті загальної кількості депутатів однієї з Палат, Кабінет Міністрів повинен прийняти рішення про скликання Парламенту.
第五十四条 Стаття 54.
1. 衆議院が解散されたときは、解散の日から四十日以内に、衆議院議員の総選挙を行ひ、その選挙の日から三十日以内に、国会を召集しなければならない。
2. 衆議院が解散されたときは、参議院は、同時に閉会となる。但し、内閣は、国に緊急の必要があるときは、参議院の緊急集会を求めることができる。
3. 前項但書の緊急集会において採られた措置は、臨時のものであつて、次の国会開会の後十日以内に、衆議院の同意がない場合には、その効力を失ふ。 		1. Коли Палата Представників розпущена, то протягом сорока днів від дня її розпуску слід провести загальні вибори депутатів Палати Представників, а протягом тридцяти днів від дня виборів слід скликати Парламент.
2. Коли Палата Представників розпущена, Палата Радників одночасно припиняє свої засідання. Проте Кабінет Міністрів може вимагати термінового засідання Палати Радників, коли це терміново необхідно для держави.
3. Заходи, прийняті на терміновому засіданні, що згадане у попередньому абзаці, є тимчасовими і втрачають свою чинність у випадку їх несхвалення Палатою Представників протягом десяти днів після відкриття наступної сесії Парламенту.
第五十五条 Стаття 55.
両議院は、各々その議員の資格に関する争訟を裁判する。但し、議員の議席を失はせるには、出席議員の三分の二以上の多数による議決を必要とする。 Кожна Палата вирішує суперечки стосовно кваліфікації своїх членів. Проте для позбавлення когось депутатських повноважень необхідне прийняття ухвали більшістю, що складає не менш як дві третини присутніх депутатів.
第五十六条 Стаття 56.
1. 両議院は、各々その総議員の三分の一以上の出席がなければ、議事を開き議決することができない。
2. 両議院の議事は、この憲法に特別の定のある場合を除いては、出席議員の過半数でこれを決し、可否同数のときは、議長の決するところによる。 		1. Кожна з Палат може розглядати справи та приймати ухвали лише за присутності не менш як однієї третини загальної кількості її депутатів.
2. Ухвали у справах в обох Палатах, за винятком випадків особливо визначених цією Конституцією, приймаються більшістю присутніх депутатів, а коли кількість голосів обох сторін рівна, голос Голів Палат стає визначальним.
第五十七条 Стаття 57.
1. 両議院の会議は、公開とする。但し、出席議員の三分の二以上の多数で議決したときは、秘密会を開くことができる。
2. 両議院は、各々その会議の記録を保存し、秘密会の記録の中で特に秘密を要すると認められるもの以外は、これを公表し、且つ一般に頒布しなければならない。
3. 出席議員の五分の一以上の要求があれば、各議員の表決は、これを会議録に記載しなければならない。 		Засідання обох Палат є відкритими. Проте можуть проводитися закриті засідання, коли ухвалу про це приймуть більшістю не менш як дві третини присутніх депутатів.
2. Кожна Палата повинна зберігати протокол засідань, оприлюднювати їх та розповсюджувати для загалу, окрім тих протоколів закритих засідань, які визнаються особливо таємними.
3. На вимогу не менш як однієї п'ятої присутніх депутатів голосування кожного депутата повинно бути записане у протокол.
第五十八条 Стаття 58.
1. 両議院は、各々その議長その他の役員を選任する。
2. 両議院は、各々その会議その他の手続及び内部の規律に関する規則を定め、又、院内の秩序をみだした議員を懲罰することができる。但し、議員を除名するには、出席議員の三分の二以上の多数による議決を必要とする。 		1. Кожна Палата обирає Голову та інших службових осіб.
2. Кожна Палата встановлює правила стосовно ведення засідань, інших процедур та внутрішньої дисципліни, а також може застосовувати покарання до депутатів, які порушують порядок у Палаті. Проте для виключення депутата з Палати необхідне прийняття ухвали більшістю, що складає не менш як дві третини присутніх депутатів.
第五十九条 Стаття 59.
1. 法律案は、この憲法に特別の定のある場合を除いては、両議院で可決したとき法律となる。
2. 衆議院で可決し、参議院でこれと異なつた議決をした法律案は、衆議院で出席議員の三分の二以上の多数で再び可決したときは、法律となる。
3. 前項の規定は、法律の定めるところにより、衆議院が、両議院の協議会を開くことを求めることを妨げない。
4. 参議院が、衆議院の可決した法律案を受け取つた後、国会休会中の期間を除いて六十日以内に、議決しないときは、衆議院は、参議院がその法律案を否決したものとみなすことができる。 		1. Законопроект за винятком випадків, особливо визначених цією Конституцією, стає законом після прийняття його в обох Палатах.
2. Законопроект, прийнятий Палатою Представників, але відхилений Палатою Радників, стає законом після його повторного ухвалення у Палаті Представників більшістю не менш як дві третини присутніх депутатів.
3. Положення попереднього абзацу не перешкоджає Палаті Радників вимагати відповідно до закону відкриття узгоджувальної ради обох Палат.
4. Коли Палата Радників після отримання законопроекту, ухваленого Палатою Представників, не прийняла по ньому ухвалу протягом шістдесяти днів, за винятком періоду перерви у роботі Парламенту, то Палата Представників може розглядати це як відхилення цього законопроекту Палатою Радників.
第六十条 Стаття 60.
1. 予算は、さきに衆議院に提出しなければならない。
2. 予算について、参議院で衆議院と異なつた議決をした場合に、法律の定めるところにより、両議院の協議会を開いても意見が一致しないとき、又は参議院が、衆議院の可決した予算を受け取つた後、国会休会中の期間を除いて三十日以内に、議決しないときは、衆議院の議決を国会の議決とする。 		1. Бюджет повинен бути винесений спочатку на розгляд Палати Представників.
2. Якщо за бюджетом Палата Радників прийняла ухвалу, відмінну від ухвали Палати Представників, і коли, відповідно до закону, не було досягнуто згоди на узгоджувальній раді обох Палат, або коли Палата Радників після отримання бюджету, схваленого Палатою Представників, не прийняла по ньому ухвалу протягом тридцяти днів, за винятком періоду перерви у роботі Парламенту, то ухвала Палати Представників стає ухвалою Парламенту.
第六十一条 Стаття 61.
条約の締結に必要な国会の承認については、前条第二項の規定を準用する。 У справах парламентського затвердження, необхідного для укладання договорів, застосовується положення другого абзацу попередньої статті.
第六十二条 Стаття 62.
両議院は、各々国政に関する調査を行ひ、これに関して、証人の出頭及び証言並びに記録の提出を要求することができる。 Кожна Палата може проводити розслідування, що стосуються державного управління, і може при цьому вимагати явки і свідчень свідків, а також пред'явлення документів.
第六十三条 Стаття 63.
内閣総理大臣その他の国務大臣は、両議院の一に議席を有すると有しないとにかかはらず、何時でも議案について発言するため議院に出席することができる。又、答弁又は説明のため出席を求められたときは、出席しなければならない。 Прем'єр-міністр та інші державні міністри, незалежно від того, є вони депутатами однієї з Палат чи ні, можуть у будь-який час бути присутніми на засіданнях будь-якої Палати для виступу по законопроектам. Вони також повинні з'явитися на засіданнях, коли їхньої присутності вимагають для надання відповідей і пояснень.
第六十四条 Стаття 64.
1. 国会は、罷免の訴追を受けた裁判官を裁判するため、両議院の議員で組織する弾劾裁判所を設ける。
2. 弾劾に関する事項は、法律でこれを定める。 		1. Парламент формує з депутатів обох Палат суд для розгляду справ у порядку імпічмента для тих суддів, проти яких була відкрита справа щодо усунення їх з посади.
2. Питання, що стосуються розгляду справ у порядку імпічмента, визначаються законом.

第五章　内閣 / Розділ V. Кабінет Міністрів

[ред.]
第六十五条 Стаття 65.
行政権は、内閣に属する。 Виконавча влада належить Кабінету Міністрів.
第六十六条 Стаття 66.
1. 内閣は、法律の定めるところにより、その首長たる内閣総理大臣及びその他の国務大臣でこれを組織する。
2. 内閣総理大臣その他の国務大臣は、文民でなければならない。
3. 内閣は、行政権の行使について、国会に対し連帯して責任を負ふ。 		1. Кабінет Міністрів, відповідно до закону, формується з Прем'єр-міністра[8], який головує в ньому, та інших державних міністрів.
2. Прем'єр-міністр та інші державні міністри повинні бути цивільними особами.
3. Кабінет Міністрів несе колективну відповідальність перед Парламентом при здійсненні виконавчої влади.
第六十七条 Стаття 67.
1. 内閣総理大臣は、国会議員の中から国会の議決で、これを指名する。この指名は、他のすべての案件に先だつて、これを行ふ。
2. 衆議院と参議院とが異なつた指名の議決をした場合に、法律の定めるところにより、両議院の協議会を開いても意見が一致しないとき、又は衆議院が指名の議決をした後、国会休会中の期間を除いて十日以内に、参議院が、指名の議決をしないときは、衆議院の議決を国会の議決とする。 		Прем'єр-міністр номінується ухвалою Парламенту з числа депутатів Парламенту. Ця номінація повинна передувати усім іншим справам Парламенту.
2. Якщо Палата Представників і Палата Радників прийняла різні ухвали щодо номінації і коли, відповідно до закону, не було досягнуто згоди на узгоджувальній раді обох Палат, або коли Палата Радників після отримання ухвали номінації, схваленої Палатою Представників, не прийняла по ній ухвалу протягом десяти днів, за винятком періоду переви у роботі Парламенту, то ухвала Палати Представників стає ухвалою Парламенту.
第六十八条 Стаття 68.
1. 内閣総理大臣は、国務大臣を任命する。但し、その過半数は、国会議員の中から選ばれなければならない。
2. 内閣総理大臣は、任意に国務大臣を罷免することができる。 		1. Прем'єр-міністр призначає державних міністрів. Проте більше половини з них повинні бути обрані з числа депутатів Парламенту.
2. Прем'єр-міністр може на свій розсуд усувати державних міністрів з посад.
第六十九条 Стаття 69.
内閣は、衆議院で不信任の決議案を可決し、又は信任の決議案を否決したときは、十日以内に衆議院が解散されない限り、総辞職をしなければならない。 Коли Палата Представників ухвалила проект резолюції про недовіру або відхила проект резолюції про довіру Кабінету Міністрів, він повинен піти у відставку у повному складі, якщо протягом десяти днів Палата Представників не буде розпущена.
第七十条 Стаття 70.
内閣総理大臣が欠けたとき、又は衆議院議員総選挙の後に初めて国会の召集があつたときは、内閣は、総辞職をしなければならない。 Коли посада Прем'єр-міністра стає вакантною або коли скликається перша сесія Парламенту після загальних виборів депутатів до Палати Представників, Кабінет Міністрів повинен піти у відствку у повному складі.
第七十一条 Стаття 71.
前二条の場合には、内閣は、あらたに内閣総理大臣が任命されるまで引き続きその職務を行ふ。 У випадках, передбачених попередніми двома статтями, Кабінет Міністрів продовжує виконувати свої обов'язки допоки не буде призначено нового Прем'єр-міністра.
第七十二条 Стаття 72.
内閣総理大臣は、内閣を代表して議案を国会に提出し、一般国務及び外交関係について国会に報告し、並びに行政各部を指揮監督する。 Прем'єр-міністр в якості представника Кабінету Міністірів вносить на розгляд Парламенту законопроекти, доповідає Парламенту про загальний стан державних справ і дипломатичних стосунків, а також здійснює керівництво та нагляд за усіма гілками виконавчої влади.
第七十三条 Стаття 73.
内閣は、他の一般行政事務の外、左の事務を行ふ。

一　法律を誠実に執行し、国務を総理すること。

二　外交関係を処理すること。

三　条約を締結すること。但し、事前に、時宜によつては事後に、国会の承認を経ることを必要とする。

四　法律の定める基準に従ひ、官吏に関する事務を掌理すること。

五　予算を作成して国会に提出すること。

六　この憲法及び法律の規定を実施するために、政令を制定すること。但し、政令には、特にその法律の委任がある場合を除いては、罰則を設けることができない。

七　大赦、特赦、減刑、刑の執行の免除及び復権を決定すること。

Кабінет Міністрів окрім загальних виконавчих функцій, здійснює наступні функції:

1) втілює сумлінно закони у життя і веде загальний нагляд за державними справами;

2) керує дипломатичними відносинами;

3) укладає договори; проте мусить мати попереднє чи, залежно від обставин, подальшє затвердження Парламенту;

4) керує і наглядає за функціями посадовців, слідуючи стадартам визначених законом;

5) складає бюджет і подає його на розгляд Парламенту;

6) видає урядові накази для виконання положень цієї Конституції та законів; проте в урядових указах не може встановлювати покарань і штрафів, за винятком особливих випадків, коли це дозволяє відповідний закон;

7) затверджує амністії, помилування, пом'якшення покарання, звільнення від виконання вироку та відновлення прав.

第七十四条 Стаття 74.
法律及び政令には、すべて主任の国務大臣が署名し、内閣総理大臣が連署することを必要とする。 Усі закони та урядові укази повинні підписуватися компетентним державним міністром і контрасигновані Прем'єр-міністром.
第七十五条 Стаття 75.
国務大臣は、その在任中、内閣総理大臣の同意がなければ、訴追されない。但し、これがため、訴追の権利は、害されない。 Державні міністри у період обіймання посади не можуть притягатися до судової відповідальності без згоди Прем'єр-міністра. Проте, це не шкодить праву притягнення до судової відповідальності.

第六章　司法 / Розділ VІ. Судова влада

[ред.]
第七十六条 Стаття 76.
1. すべて司法権は、最高裁判所及び法律の定めるところにより設置する下級裁判所に属する。
2. 特別裁判所は、これを設置することができない。行政機関は、終審として裁判を行ふことができない。
3. すべて裁判官は、その良心に従ひ独立してその職権を行ひ、この憲法及び法律にのみ拘束される。 		1. Уся повнота судової влади належить Верховному Суду і судам нижчих рівнів, створення яких визначається законом.
2. Надзвичайних судів створювати не можна. Органи виконавчої влади не можуть здійснювати судочинство вищої інстанції.
3. Усі судді керуються власною совістю, є незалежними і виконують свої функції, будучи прив'язаними лише до цієї Конституції та законів.
第七十七条 Стаття 77.
1. 最高裁判所は、訴訟に関する手続、弁護士、裁判所の内部規律及び司法事務処理に関する事項について、規則を定める権限を有する。
2. 検察官は、最高裁判所の定める規則に従はなければならない。
3. 最高裁判所は、下級裁判所に関する規則を定める権限を、下級裁判所に委任することができる。 		1. Верховний Суд має повноваження визначати правила для процедур судовиробництва, адвокатури, внутрішньої дисципліни у судах, а також питань, що стосуються керування справами органів судової влади.
2. Прокурори повинні слідувати правилам, що визначає Верховний Суд.
3. Верховний Суд може доручати судам нижчих рівнів свої повноваження визначати правила роботи цих судів.
第七十八条 Стаття 78.
裁判官は、裁判により、心身の故障のために職務を執ることができないと決定された場合を除いては、公の弾劾によらなければ罷免されない。裁判官の懲戒処分は、行政機関がこれを行ふことはできない。 Суддя не може бути усунений зі своєї посади без розгляду у порядку громадського імпічменту, за винятком випадків коли на суді його визнано психічно чи фізично нездатним виконувати суддівські функції. Дисциплінарні заходи проти суддів не можуть бути застосовані органами виконавчої влади.
第七十九条 Стаття 79.
1. 最高裁判所は、その長たる裁判官及び法律の定める員数のその他の裁判官でこれを構成し、その長たる裁判官以外の裁判官は、内閣でこれを任命する。
2. 最高裁判所の裁判官の任命は、その任命後初めて行はれる衆議院議員総選挙の際国民の審査に付し、その後十年を経過した後初めて行はれる衆議院議員総選挙の際更に審査に付し、その後も同様とする。
3. 前項の場合において、投票者の多数が裁判官の罷免を可とするときは、その裁判官は、罷免される。
4. 審査に関する事項は、法律でこれを定める。
5. 最高裁判所の裁判官は、法律の定める年齢に達した時に退官する。
6. 最高裁判所の裁判官は、すべて定期に相当額の報酬を受ける。この報酬は、在任中、これを減額することができない。 		1. Верховний Суд складається з Голови та інших суддів, число яких визначається законом, а усіх суддів окрім Голови призначає Кабінет Міністрів.
2. Призначення суддів Верхоного Суду підлягяє перегляду нацією під час проведення перших після даного призначення загальних виборів депутатів до Палати Представників і наступному перегляду під час проведення перших загальних виборів депутатів до Палати Представників по закінченню десяти років; ця процедура так само повторюється і надалі.
3. Коли випадках, передбачених у передньому абзаці, більшість голосуючих підтримає зміщення якогось судді, то він усувається з посади.
4. Усі питання стосовно перегляду суддів визначаються законом.
5. Судді Верховного Суду ідуть у відставку з досягненням віку, що визначений законом.
6. Усі судді Верховного Суду отримують належну винагороду в установлені періоди. Розмір цієї винагороди не може бути зменшений за час перебування судді на посаді.
第八十条 Стаття 80.
1. 下級裁判所の裁判官は、最高裁判所の指名した者の名簿によつて、内閣でこれを任命する。その裁判官は、任期を十年とし、再任されることができる。但し、法律の定める年齢に達した時には退官する。
2. 下級裁判所の裁判官は、すべて定期に相当額の報酬を受ける。この報酬は、在任中、これを減額することができない。 		1. Судді судів нижчих рівнів призначаються Кабінетом Міністрів за списком номінованих Верховним Судом. Ці судді перебувають на посаді впродовж десяти років і можуть бути призначені на неї повтроно. Проте досягнувши віку, визначеного законом, вони ідуть у відставку.
2. Усі судді судів нижчих рівнів отримують належну винагороду в установлені періоди. Розмір цієї винагороди не може бути зменшений за час перебування судді на посаді.
第八十一条 Стаття 81.
最高裁判所は、一切の法律、命令、規則又は処分が憲法に適合するかしないかを決定する権限を有する終審裁判所である。 Верховний Суд є судом вищої інстанції, який має повноваження вирішувати питання конституційності будь-якого закону, наказу, правила чи розпорядження.
第八十二条 Стаття 82.
1. 裁判の対審及び判決は、公開法廷でこれを行ふ。
2. 裁判所が、裁判官の全員一致で、公の秩序又は善良の風俗を害する虞があると決した場合には、対審は、公開しないでこれを行ふことができる。但し、政治犯罪、出版に関する犯罪又はこの憲法第三章で保障する国民の権利が問題となつてゐる事件の対審は、常にこれを公開しなければならない。 		1. Розгляд судових справ і винесення рішень відбувається у відкритих судах.
2. Якщо судді на суді одноголосно вирішили, що існує небезпека нашкодити громадському порядку чи моралі[9], то розгляд справи може відбуватися за закритими дверима. Проте розгляд справ про політичні злочини, злочини пов'язані з друком, або справи, які торкаються прав нації, що гарантовані Роздлом ІІІ цієї Конституції, завжди повинні проводитися відкритими.

第七章　財政 / Розділ VІІ. Фінанси

[ред.]
第八十三条 Стаття 83.
国の財政を処理する権限は、国会の議決に基いて、これを行使しなければならない。 Повноваження управління державними фінансами повинні виконуватися згідно ухвали Парламенту.
第八十四条 Стаття 84.
あらたに租税を課し、又は現行の租税を変更するには、法律又は法律の定める条件によることを必要とする。 Введення нових і змінення діючих податків повинно відбуватися відповідно до закону або умов, визначених законом.
第八十五条 Стаття 85.
国費を支出し、又は国が債務を負担するには、国会の議決に基くことを必要とする。 Витрати державних коштів або виконання державою грошових зобов'язань повинні здійснюватися згідно ухвали Параламенту.
第八十六条 Стаття 86.
内閣は、毎会計年度の予算を作成し、国会に提出して、その審議を受け議決を経なければならない。 Кабінет Міністрів складає бюджет на кожний фінансовий рік, виносить його до Парламенту на обговороння і ухвалення.
第八十七条 Стаття 87.
1. 予見し難い予算の不足に充てるため、国会の議決に基いて予備費を設け、内閣の責任でこれを支出することができる。
2. すべて予備費の支出については、内閣は、事後に国会の承諾を得なければならない。 		1. Для покриття непередбаченої нестачі бюджету згідно ухвали Парламенту може бути утворений Резервний фонд, відповідальність за який покладається на Кабінет Міністрів.
2. Кабінет Міністрів повинен мати подальше затвердження Парламенту щодо усіх витрат з Резервного фонду.
第八十八条 Стаття 88.
すべて皇室財産は、国に属する。すべて皇室の費用は、予算に計上して国会の議決を経なければならない。 Усе майно Імператорського Дому належить державі. Усі витрати Імператорського Дому повинні ухвалюватися Парламентом із зарахуванням до бюджету.
第八十九条 Стаття 89.
公金その他の公の財産は、宗教上の組織若しくは団体の使用、便益若しくは維持のため、又は公の支配に属しない慈善、教育若しくは博愛の事業に対し、これを支出し、又はその利用に供してはならない。 Громадські кошти та інше громадське майно не може витрачатися або призначатися для використання, вигоди чи утримування яких-небудь релігійних організацій чи товариств, або для благодійних, освітянських чи філантропічних установ, які не перебувають під контролем громадської влади.
第九十条 Стаття 90.
1. 国の収入支出の決算は、すべて毎年会計検査院がこれを検査し、内閣は、次の年度に、その検査報告とともに、これを国会に提出しなければならない。
2. 会計検査院の組織及び権限は、法律でこれを定める。 		1. Остаточний звіт про державні витрати і прибутки щорічно проходить ревізію Рахункової Палати і подається Кабінетом Міністрів до Парламенту впродовж фінансового року, що безпосередньо слідує звітованому періоду, разом із доповіддю ревізії.
2. Організація та повноваження Рахункової Палати визначаються законом.
第九十一条 Стаття 91.
内閣は、国会及び国民に対し、定期に、少くとも毎年一回、国の財政状況について報告しなければならない。 Кабінет Міністрів регулярно, щонайменше раз на рік, повинен доповідати Парламенту і нації про стан справ державних фінансів.

第八章　地方自治 / Розділ VІІІ. Місцеве самоврядування

[ред.]
第九十二条 Стаття 92.
地方公共団体の組織及び運営に関する事項は、地方自治の本旨に基いて、法律でこれを定める。 Питання, що стосуються організації та управління місцевих громадських об'єднань[10] визначаються законом згідно принципу місцевого самоврядування.
第九十三条 Стаття 93.
1. 地方公共団体には、法律の定めるところにより、その議事機関として議会を設置する。
2. 地方公共団体の長、その議会の議員及び法律の定めるその他の吏員は、その地方公共団体の住民が、直接これを選挙する。 		1. У місцевих громадських об'єднаннях, відповідно до закону, утворюються місцеві Ради в якості дорадчого органу.
2. Голови місцевих громадських об'єднань, депутати їхніх Рад та інші службовці, які визначені законом, обираються на прямих виборах населенням, що мешкає на території цих місцевих громадських об'єднань.
第九十四条 Стаття 94.
地方公共団体は、その財産を管理し、事務を処理し、及び行政を執行する権能を有し、法律の範囲内で条例を制定することができる。 Місцеві громадські об'єднання мають право управляти своїм майном, вести справи та здійснювати виконавчу владу на місцях, а також видавати свої постанови в межах законів.
第九十五条 Стаття 95.
一の地方公共団体のみに適用される特別法は、法律の定めるところにより、その地方公共団体の住民の投票においてその過半数の同意を得なければ、国会は、これを制定することができない。 Особливий закон, що застосовується по відношенню до одного місцевого громадського об'єднання, відповідно до закону, не може бути виданий Парламентом без згоди більшості голосуючих виборців, які мешкають на території цього місцевого громадського об'єднання.

第九章　改正 / Розділ ІХ. Поправки

[ред.]
第九十六条 Стаття 96.
1. この憲法の改正は、各議院の総議員の三分の二以上の賛成で、国会が、これを発議し、国民に提案してその承認を経なければならない。この承認には、特別の国民投票又は国会の定める選挙の際行はれる投票において、その過半数の賛成を必要とする。
2. 憲法改正について前項の承認を経たときは、天皇は、国民の名で、この憲法と一体を成すものとして、直ちにこれを公布する。 		1. Поправки до цієї Конституції повинні вноситися з ініціативи Парламенту за згоди не менше двох третин загальної кількості депутатів обох Палат і виноситися на затердження нації. Для затвердження поправки потрібно щоб в порядку особливого національного референдуму або голосування на виборах, визначених Парламентом, за неї висловилось більшість голосуючих.
2. Коли поправка Конституції пройшла затвердження, зазаначене у попередньому абзаці, Імператор одразу проголошує її від імені нації як невід'ємну частину цієї Конституції.

第十章　最高法規 / Розділ Х. Верховний закон

[ред.]
第九十七条 Стаття 97.
この憲法が日本国民に保障する基本的人権は、人類の多年にわたる自由獲得の努力の成果であつて、これらの権利は、過去幾多の試錬に堪へ、現在及び将来の国民に対し、侵すことのできない永久の権利として信託されたものである。 Основні права людини, які гарантує японській нації ця Конституція, є результатом багаторічних зусиль людства за здобуття свободи; ці права пройшли у минулому незліченні випробуваня і довіряються нинішнім та прийдешнім поколінням в якості непорушних вічних прав.
第九十八条 Стаття 98.
1. この憲法は、国の最高法規であつて、その条規に反する法律、命令、詔勅及び国務に関するその他の行為の全部又は一部は、その効力を有しない。
2. 日本国が締結した条約及び確立された国際法規は、これを誠実に遵守することを必要とする。 		1. Ця Конституція є Верховним законом держави і жодний закон, указ, рескрипт або інші державні акти, які цілком або часково протирічать її статтям і нормам, не мають законної сили.
2. Укладені Японією[11] договори та установлені норми міжнародного права повинні сумлінно виконуватись.
第九十九条 Стаття 99.
天皇又は摂政及び国務大臣、国会議員、裁判官その他の公務員は、この憲法を尊重し擁護する義務を負ふ。 Імператор або регент, а також державні міністри, депутати Парламенту, судді та інші громадські службовці мають обов'язок поважати та оберігати цю Конституцію.

第十一章　補則 / Розділ ХІ. Додаткові положення

[ред.]
第百条 Стаття 100.
1. この憲法は、公布の日から起算して六箇月を経過した日〔昭二二・五・三〕から、これを施行する。
2. この憲法を施行するために必要な法律の制定、参議院議員の選挙及び国会召集の手続並びにこの憲法を施行するために必要な準備手続は、前項の期日よりも前に、これを行ふことができる。 		1. Ця Конституція набирає чинності після шістьох місяців з дня її проголошення (тобто, з третього числа п'ятого місяця двадцять другого року Сьова[12]).
2. Видання законів, необхідних для набрання цією Конституцією чинності, вибори депутатів до Палати Радників і процедура скликання Парламенту, а також інші підготовчі процедури, необхідні для набрання цією Конституцією чинності, можуть здійснюватись до дати, що передбачена у попередньому абзаці.
第百一条 Стаття 101.
この憲法施行の際、参議院がまだ成立してゐないときは、その成立するまでの間、衆議院は、国会としての権限を行ふ。 Коли на момент набрання цією Конституцією чинності Палата Радників не буде скликана, то Палата Представників буде виконувати повноваження Парламенту до часу формування Палати Радників.
第百二条 Стаття 102.
この憲法による第一期の参議院議員のうち、その半数の者の任期は、これを三年とする。その議員は、法律の定めるところにより、これを定める。 Термін повноважень половини депутатів Палати Радників першого скликання відповідно до цієї Конституції складає три роки. Депутати цієї категорії визначаються відповідно до закону.
第百三条 Стаття 103.
この憲法施行の際現に在職する国務大臣、衆議院議員及び裁判官並びにその他の公務員で、その地位に相応する地位がこの憲法で認められてゐる者は、法律で特別の定をした場合を除いては、この憲法施行のため、当然にはその地位を失ふことはない。但し、この憲法によつて、後任者が選挙又は任命されたときは、当然その地位を失ふ。 Державні міністри, депутати Палати Представників, судді та інші громадські службовці, які перебувають на посадах на час набрання цією Конституцією чинності, тобто особи, які займають посади, що визнаються цією Конституцією, не повинні втрачати свої посади з причини набрання цією Конституцією чинності, за винятком випадків передбачених особливими положеннями закону. Проте, коли відповідно до цієї Конституції будуть вибрані чи призначені їхні наступники, вони втрачають свої посади.

Примітки

[ред.]
  1. ↑ Дослівно: гармонії.
  2. ↑ Дослівно: Імператорський пост.
  3. ↑ У оригіналі Конституції Японії номери абзаців статей відсутні, але оскільки на порядкові номери абзаців інколи посилається текст Конституції, в її копіях японською та іноземними мовами передбачається написання цих номерів.
  4. ↑ В оригіналі вжито термін кадзоку (華族), японський аналог європейської аристократії. Інститут знаті кадзоку був упроваджений 1869 року. До нової знаті входили нащадки традиційної придворної аристократії куґе та провінційних самурайських володарів даймьо. Титул знатної особи був спадковим і надавав політичні та економічні прерогативи.
  5. ↑ У японському тексті вжито термін дзайсанкен (財産権), який в англійському офіційному перекладі конституції перекладається як «майнові права» — property rigths. Однак у статті 28 цього ж розділу цей самий японський термін дзайсанкен перекладається англійською як «право власності» — the right to own property.
  6. ↑ На момент прийняття Конституції Японії, право видавати накази на затримання, обшук і конфіскацію мали судді та прокурори. Проте за сучасним діючим японським законодавством прокуратура належить до виконавчої гілки влади, відповідно вищезгадані накази має право видавати лише суддя.
  7. ↑ Точніший переклад: «Національні Збори».
  8. ↑ Дослівно: Головний міністр Кабінету Міністрів.
  9. ↑ Дослівно: добрим звичаям.
  10. ↑ Під місцевими громадськими об'єднаннями розуміються муніципалітети — міста, містечка, села та інші громадські організації, що мають право на самоврядування.
  11. ↑ Дослівно: державою Японія.
  12. ↑ 3 травня 1947 року.

Джерела

[ред.]


Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Конституція_Японії&oldid=697992