кормига

кормига

Корми́га, ги, ж. Иго, ярмо, власть. Ми тілько тоді кумпанія кармазинам, як треба виручати їх із під кормиги лядської. К. ЧР. 68. Під корми́гу підгорну́ти. Подчичинить подъ власть. Хотіла невістку під свою кормигу підгорнути, але не вдалося таки. Канев. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Корми́га, ги, ж. Иго, ярмо, власть. Ми тілько тоді кумпанія кармазинам, як треба виручати їх із-під кормиги лядської. К. ЧР. 68. Під корми́гу підгорну́ти. Подчичинить под власть. Хотіла невістку під свою кормигу підгорнути, але не вдалося таки. Канев. у. *Держа́ти в корми́зі. Держать в руках. Сам він усе наше село держить у кормизі. Кропивн. «Глитай».

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28