Королівські загадки

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Королівські загадки
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Один король мав вірного слугу (візника). Другим те було прикро, що король єго дуже любив, і всі старалися всіма способами, аби щось набрехати перед королем, аби король єго відправив. І набрехали перед королем так, що король таки правда вигнав його. Він же пішов, поклонився й каже:

- Дякую вам, найясніший пане, за службу, я тим дуже тішуся, що відходжу від вас з чистим серцем, що я вам нічого не винен. Король замислився над цим, каже до него:

- То правда, що ти нічого не винен? Він каже:

- Ні.

- Коли ні, то я тобі дам три загадки, котрі ти за один місяць мені відгадай.

Перша загадка була така: аби він порахував, скільки зірок на небі. Друга: де є середина неба? А третя: що цар вартує, як сидить на престолі царськім, корона на голові, булава у руці?

Як той все відгадає, то цар знову єго прийме і буде він далі тим, ким є, а як не відгадає, то буде покараний на смерть.

За тридцять днів закликали слугу знову до того короля, а король питає:.

- Чи порахував зірки на небі? Відповідає слуга:

- Порахував. Ані одної більше, ані одної менше, скільки на вашій голові волосся.

- А друга: де є середина неба? Каже слуга, що ходив багато, і ніде не може середини знайти, лише у тім дворі, у царськім.

Тоді каже до него цар:

- Що ж я тепер вартую, що я сиджу на престолі царськім?

- Двадцять дев'ять дукатів.

- Йой, а чому так мало? - каже найстарший цісар. — Може, більше? Каже слуга:

- Ні. Бо Спаситель був проданий за тридцять, а ви лише один дукат від Господа Бога.

Тоді цар дуже зрадів, наказав єго прийняти назад до служби й нагородити, клеветників тих покарати.

Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука, в 1894 році. Стиль запису збережено.

Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).