Крадений віл
Мав чоловік сина. Виріс парубійко, та такий собі леґінь, хоч картину із нього малюй, а до роботи щось не дуже квапиться.
Якось питає в нього батько: — Чи не пора, синку, за якесь діло братися? А той стоїть і чухає потилицю:
— Та не знаю, тату, за що й братися...
— Гаразд,— озвався батько.— Підемо по світу, поглянемо, як інші живуть. Може, й тобі якась там робота до серця припаде.
Ішли вони, йшли, вже й назад повернули, коли дивляться — під лісом віл пасеться.
— Я цього вола вкраду! — каже тоді син.
— Що ж,— зітхає батько,— то кради... Зловив син вола, взяв на налигач і привів.
— Жени його додому. А я в село загляну — знайомого провідаю...— сказав йому батько.
Повернувся пізно, але ще того дня зарізали бика і зварили багату вечерю. Син затулив ряднами всі вікна, аби хтось не підглянув, і аж потому сів до столу.
— Стривай,— каже батько.— Спершу собі поміряємо шиї. Побачимо, хто ліпше з нас погладшає.
Поміряли шиї, взялися за їжу. Батько — той їсть повагом, наче у гостях, а син поспішає, немов на пожежу. Загавкає собака, а він усе мерщій ховає до комори. І вночі не спав: весь час йому здавалося, що хазяїн вола об'явився.
Через місяць того вола з'їли. Повеселішав парубок.
— Ану, сину,— каже тоді батько,— поміряємо шиї. Поміряли. У батька шия на два пальці більша, а в сина — тонша стала.
— Це тому, чоловічку, що ти крадене їв! — сміється з нього батько.
— А ви хіба купували, тату? — дивується син.
— Еге, я їв своє, тому і погладшав,— примружив старий очі.— Пам'ятаєш, як я в село заходив? Це тоді хазяїну я за вола односив гроші.
Син аж вирячився з дива.
— Ну, сину,— каже батько,— то, може, знову підеш вола красти?
— Ні, хай йому всячина! — сказав син.— Більше не буду красти. Радше піду волами землю орати та хліб сіяти.
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |
Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:
- вираження народної творчості (фольклор);
- акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).
