Краєзнавцю про вимірювання/Усе міняється, а пуд лишається

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Краєзнавцю про вимірювання (Усе міняється, а пуд лишається)
автор: Каленюк Сергій Петрович
Створення: 2011, опубл.: 2011. Джерело: Каленюк Сергій Петрович Краєзнавцю про вимірювання / Л.Л. Потапенко. — Лисичанськ: ПП «Прінтекспрес», 2011. — С. 81-99. — 100 прим. — ISBN 978-966-8061-59-2  

Найбільш стабільною з усіх одиниць вимірювання можна вважати пуд. З часів Київської Русі мінялися, і неодноразово, розміри або назви версти, сажня, десятини, четверті, та будь-якої одиниці вимірювання, а от пуд як був 16 кг, так таким і лишився. Звісно, він не належить до метричних одиниць, не вписується в десяткову систему, і вже відходить із вжитку. Може, сьогодні значення точної ваги в 16,38 кг пам’ятають не всі, але усі знають його приблизну вагу в 16 кг. І такою вона лишалася ціле тисячоліття.

Хоча сама фраза «точна вага 16,38 кг» вже не точна. Бо кілограм – це одиниця маси, а вага – це сила, з якою тіло масою у ті ж таки 16,38 кг діє на опору, а сила вимірюється в ньютонах, не в кілограмах. До недавнього часу ще допускалась до застосування одиниця сили кілограм-сила (кгс).

Сучасна наука розрізняє вагу тіла і його масу.

Вага – сила, з якою тіло діє внаслідок тяжіння до Землі на опору або підвіс, що утримують його від вільного падіння. Якщо тіло і опора нерухомі відносно Землі, то вага тіла дорівнює його силі тяжіння.

Маса – одна з основних фізичних величин характеристик матерії, що визначає її інерційні та гравітаційні властивості. Поняття маси було введено у фізику Ньютоном. До нього усі оперували поняттям ваги. У праці «Математичні начала натуральної філософії» Ньютон спочатку визначив «кількість матерії» у фізичному тілі як добуток його густини на об’єм. Далі він вказав, що в тому ж розумінні буде використовувати термін маса. Нарешті, Ньютон уводить поняття маси у закони фізики: спочатку у другий закон Ньютона, а потім – закон всесвітнього тяжіння, звідки відразу випливає, що вага пропорційна масі.

Одне й те ж тіло матиме різну вагу, якщо її вимірювати на поверхні землі, і на вершині високої гори, а в умовах невагомості вага практично зникає. Разом з тим про різницю ваги і маси довідались порівняно недавно, і в побутових ситуаціях ми кажемо «вага», хоча фактично мова йде про «масу». Тож коли звертаємось до продавця з проханням: «Зважте, будь ласка, один кілограм...», то ми хочемо знати масу товару в одиницях маси – кілограмах. Правильно було б звертатись так: «Змасьте, будь ласка...». Бо якщо точно виконати прохання щодо зважування, то отримаємо результат у ньютонах, і вага 1 кг буде дорівнювати приблизно 9,8 Н. У побуті ми не розрізняємо масу і вагу, що, звісно, з точки зору метролога, невірно.

Ще на початку ХХ століття Герберт Уелс обіграв цю ситуацію у фантастичному оповіданні «Правда про Пайкрафта». Товстун Пайкрафт, бажаючи похудіти, прийняв чаклунське зілля «для зменшення ваги» і отримав несподіваний результат: аніскільки не похудівши, він злетів під стелю і бовтався там, ніби повітряна куля, бо на нього перестала діяти сила тяжіння – він втратив вагу, але не масу. Тож при купівлі продовольчих товарів нас цікавить перш за все маса. Калорійність їх відноситься перш за все до маси, а не до ваги. Кільце ковбаси буде однаково ситним і на Землі, і на Марсі, і в космічній орбітальній станції, хоча його вага зменшиться в 2,6 рази або буде рівною нулю в умовах невагомості.

В енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона в статті «Масса тела» записано «Массу меряли по весу». Саме тому до складу державного еталона маси, крім еталонної гирі, входять спеціальні еталонні рівноплечі ваги-компаратор для звіряння маси еталонного кілограма з вторинним еталоном маси. Так як на обидві чашки цих ваг діють сили тяжіння однаково, то рівновага означає і рівність сил (ваги), і рівність мас з точністю до мізерно можливих поправок на різницю виштовхуючих сил для тіл різного об’єму, що знаходяться в атмосфері. А пружинні ваги, від шикарних у супермаркетах, до найпростіших на ринках, проградуйовані в одиницях маси, хоча вимірюють силу. І діє таке градуювання лише на Землі, а якщо точно – то лише у тій точці Землі, де відбувалось градуювання. Тож «купуємо масу», а про вагу згадуємо, коли несемо в руках важкі сумки.

Де ж витоки цієї понятійної і термінологічної плутанини? Безумовно, у далекому минулому. Наші предки не оперували поняттям «маса», а «массу меряли по весу». Тому і міри маси не могли називатися інакше, як мірами ваги. Тотожність старих мір ваги і сучасних мір маси досягнута встановленням простих числових співвідношень між ними.

«Так будуть же у вас правильні ваги і правильна єфа і правильний бат» [Втор. 45:10]

Можливо, моє пояснення різниці між масою і вагою здалося занадто довгим, то це в мені метролог взяв верх над краєзнавцем. Тож далі повернемось до теми і будемо говорити про одиниці ваги, якими користувалися наші предки.

Коли виникли поняття ваги і міри ваги? Невідомо. Але у книзі Второзаконня зі Старого Заповіту сказано: «У кисі твоїй не повинні бути двоякі гирі, великі і маленькі; Гиря у тебе має бути точна і правильна, і єфа у тебе має бути точна і правильна, щоб продовжились дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі» [Втор. 25:13]. Як бачимо, вже у біблійні часи були гирі і ваги, утім, як і міри об’єму, бо згадана єфа – це давньоєврейська міра об’єму сипучих тіл (приблизно 39 л), яка становила десяту частину хомера. Основною старозавітною одиницею ваги був сикль, шекель, що в буквальному перекладі з івриту означає – вага. Півшекеля носили назву бека (івр. – уламок, відрубаний), четверть – зуза, а десята частина – гера. П’ятдесят, іноді шістдесят шекелей дорівнювали мане (у біблійному перекладі – мина). Саме від назви цієї одиниці походить сучасне слово монета.

Назва української грошової одиниці гривня походить від давньої прикраси «гривни», виготовленої із золота або срібла, певна вага якого почала виконувати роль грошей. В ХІ ст. срібна мала гривенка (близько 205 г) дорівнювала 50 дрібнішим одиницям – різанам.

Історики метрології вважають, що система мір ваги Давнього Сходу і Давньої Русі походять від вавилонської системи, де маса вавилонського таланта становила 16,8 кг. У ІІ тисячолітті до Р. Х., коли Вавилонська держава набирала силу, на правому березі Сіверського Дінця на території від сьогоднішніх Сіверська до Слов’яносербська жили племена катакомбної культури, які займалися скотарством. Вони прийшли теж зі сходу, але певне, що не з Вавилону. Працюючи над попередньою книжкою «Террафоксы и другие лисичане» та збираючи інформацію про цих двохметрових мирних террафоксів, ми із співавтором Миколою Ломако звернули увагу, що ці скотарі обмінювалися виробленою продукцією із сусідніми катакомбними племенами. На північному сході жили землероби, які вирощували зерно, а на півдні – «рудокопи і металурги», котрі добували мідну руду у мідно-рудному регіоні Картамиша. Мідь з Картамиша доходила аж до Кавказу, де краще володіли ливарним ремеслом. Товарообмін уже існував, а він спонукав до запровадження грошової системи і до вироблення мір ваги і одиниць вимірювання. Однак у похованнях террафоксів ніяких предметів, які б могли нагадувати міри вимірювання, зокрема, гирі чи хоча б гроші, поки що не знайдено.

Очевидно, що вплив східних народів на культуру слов’ян був значним і відбувався він на протязі значного часу. Торгівля Київської Русі зі Сходом не припинялася навіть в часи татарської навали. А купівля-продаж вимагали використання різних мір ваги. В літературних пам’ятниках ХІ–ХV ст. згадуються міри ваги: берковець, пуд, гривна, гривенка, золотник, а з ХІІІ ст. також почка і пирог. Але ці джерела не дають чітких співвідношень мір, а орієнтуючись на джерела ХVІ–ХVІІ ст., можна скласти таку систему співвідношень: берковець = 10 пудам = 400 гривнам (великим гривенкам, фунтам) = 800 гривенкам (назва «гривна» поступово витіснилось «гривенкою»). Гривенка = 2 півгривенкам = 48 золотникам = 1200 почкам = 4800 пирогам. У той час найбільша міра ваги – берковець дорівнював 163,8 кг, а пуд – 16,38 кг, що повністю співпадало з дореволюційними мірами по золотник включно. Вважається, що ці значення були властиві також мірам ХІ–ХV ст., адже давньоруська гривна (пізніше фунт) залишалась незмінною аж до повного впровадження метричної системи у ХХ ст. Таким чином виходить: гривенка = 204,8 г; золотник = 4,27 г; почка = 171 мг; пирог = 43 мг.

Слово «гривна» у той час вживалося для позначення як вагової, так і грошової одиниці (міра цінності). Гривна згадується і в «Правді Руській». Це була, напевне, найбільш поширена міра ваги у роздрібній торгівлі і ремеслах. Як і пуд, її застосовували для зважування металів, зокрема, золота і срібла.

Слово «золотник» спершу означало золоту монету, і саме у цій якості воно зустрічається ще у договорі 911 р. київського князя Олега з Візантією. А от у метрологічному значенні воно вперше використано лише у договорі 1230 року, який уклав смоленський князь Мстислав із Ригою і Готландом.

У часи Київського князя Володимира (кінець Х ст. від Р. Х.) міри ваги мали назву «ставила», а прилади для зважування (ваги) – «звеси». Назва «гиря» появилося в літературних пам’ятниках ХVІ ст. Ще в ХІ–ХІІ ст. вживалися різні ваги з рівноплечим і нерівноплечим коромислом. Для великих вантажів використовували зазвичай нерівноплічні ваги значної вантажопідйомності, з яких особливо поширеними були ваги з назвою «пуд» або «пудний ремінь», що являли собою різновидність великого безмена, тобто ваги з перемінною точкою опори і нерухомою гирею. Для малих вантажів використовували рівноплічні ваги, що називалися «скалвами». Діапазон зважування тіл в епоху Київської Русі був досить значним – від малих срібних і золотих монет до великих кусків воску і металу.

У період феодальної роздробленості зустрічалися назви: вага московська, новгородська, псковська, смоленська, полоцька, рязанська та інші. Деякі з них співпадали, а деякі ні. Але ми не будемо на цьому зупинятись. Нас цікавить переважно період заселення Придінцевого Порубіжжя, а на цю територію, починаючи з ХVVІ ст. домінуючий вплив мала Московська держава, яка розвивала сторожову службу на півдні аж до Сіверського Дінця, будуючи тут остроги і «города».

У 1598 році бездітного царя Федора Івановича на престолі змінив Борис Федорович Годунов, який 30 червня 1599 року видав указ про заснування «города Борисова на Донце», а на початку серпня – про заснування Валуйок. Царев-Борисов і Валуйки були «поставлены тое же осени». До будівництва були залучені донецькі і оскольські козаки. Про матеріали й інструменти для будівництва, що везли із собою з Оскола, написано в «Строельной книге города Валуек 1599 г.», опублікованій у працях історика Д. І. Багалія. У списку серед усякого іншого значилися «пищали 9-типядная со станом и с колесы, ядро 4 гривенки, а к ней 200 ядер... гиря 40 гривенок, гиря 20 грив., гиря 10 гр., гиря 5 г.., гиря 3 гр., 2 гири по полугривенке, безмен полпуда». Цікаво, що на той час п’ядь уже витіснялась четвертю аршина, але довжину вказано ще у п’ядях, очевидно, пищаль була не новою і зберігся розмір у старих одиницях: 9 п’ядей дорівнює приблизно 165 см. А до неї везли 200 ядер по 4 гривенки. У тогочасних документах слово «гривенка» зустрічаються переважно з прикметником «большая» або «малая» (відповідно по 96 і 48 золотників): «в пуде гривенок больших 40 фунтовых, а малых гривенок в пуде 80». Під впливом торгових відносин із Заходом, почало приживатися слово «фунт», яке поступово витісняло назву «гривна» і «гривенку большую», а «гривенка малая» почала вживатися без прикметника. Отже, у наведеній цитаті гривенку слід розуміти як півфунта, або 204,8 г, а ядра в 4 гривенки важили приблизно по 820 г.

Найбільш цікаве те, що в обозі везли комплект гирь з 9 штук, вага яких у гривенках мала такий ряд: 40, 20, 10, 5, 3, 1 (дві гирі) і 1/2 (дві гирі). Цей невеликий комплект мав цікаву і практично важливу особливість – він укомплектований так, що з його допомогою можна було зважити усі вантажі від 0,5 до 81 гривенки (від 0,10 до 16,5 кг) з точністю до півгривенки.

Подивимося, що про гривенку сказано у Словнику Брокгауза і Єфрона:

Гривенка – старинная единица русского веса. В памятниках Г. появляется не ранее XІV–XV в. Г. было два рода: большая и скаловая. Торговая книга и вообще все арифметические руководства и заметки показывают в большой Г. 96 золотников, а в скаловой, или малой, 48 золотников. Так как по аптекарским счетам XVІІ в. золотники эти оказываются драхмами, то большая Г. была не иное что, как аптекарский фунт, византийская литра. О скаловой Г. говорили: «зовется марка (прусская), а по нашему по-русски гривенка». По старинному словарю, называемому Азбуковник, известна еще Г. меньшая, в 38 золотников; может быть, к этой Г. относилось смоленское выражение XІІІ в. «точное серебро без 10 золотников». Большая Г. называлась также и фунтом.
«Пищаль названная Перс»

Назва «скалова гривенка» походить від рівноплечих ваг, які називалися скалвами, і на яких зважували менші вантажі, ніж на безменах. Тому і гирі застосовували менші від гривенок великих або фунтових.

У цей час пуд все більше витісняв десятипудовий берковець. І коли мова йшла про вагу в сотні пудів, то так і записували число в сотнях пудів. Але фунти не виражали сотнями, а великі числа переводили у пуди; залишок, те, що було зверху пуда, записували у фунтах (гривнах).

Наприклад, на , на одній з гармат написано: «Пищаль названная Перс лита лета 7194 году месяца октября в 12 день длина 7 аршин, ядро 40 гривенок, весу 353 пуд». Якщо перекласти на сучасну мову, то буде: «Гармата Перс відлита 12 жовтня 1685 року довжиною 5,04 м, ядра 8,19 кг, вага 5782,14 кг». Як бачимо, берковець не використовували, бо було б 35 берковців з третником. А якби гривенка була не 204,75 г, а 409,5 г, то 40 гривенок склали б якраз пуд.

Іноді вагу в 10 фунтів називали батман.

У XVІ- XVІІ ст. трапляється і така одиниця ваги, як ансирь. Спочатку він дорівнював 128 золотникам або 1 і 1/3 фунта, і його називали бухарським ансирем. Але пізніше він «похудів» до 96 золотників, а це вже вага великої гривенки, або фунта, тому і потреба у ньому відпала.

Не часто, але наряду з фунтом згадувалась і близька до нього за розміром міра літра (0,75 фунта = 307,1 г). А іноді в одному документі фіксуються одразу три назви: «Мелентей Леонтьев... явил товару... олова пруткового 12 гривенок, 3 ф[унта] гарусу, мишуры 3 литры, да литра мишуры же, 5 ф[унтов] серы горячей,... бисеру 10 гривенок,... фунт гвоздики».

Два з половиною фунта або 5 малих гривенок називали безмен. Цим словом називали також і різновидність ваг, тож не слід путати міру ваги і ваговимірювальний прилад.

У документах, де йде мова про вимірювання, можна зустріти татарського походження слово контарь, яке також позначає ваговимірювальний прилад, але й міру в 100 фунтів (лат. centrum – сто). У ст. 32 «Устава ратных, пушечных и других дел» сказано: «Контарь (центнер) – два с половиною пуда», а це якраз і складало 100 фунтів.

Серед великих одиниць ваги назвемо ласт. Його розмір вважається рівним шести четвертям вощаним по 12 пудів. Але це не однозначно. Микола Карамзін у своїй «Истории Государства Российского» пише: «В ласту приходит 90 пудов московских, а в ином меньше; а наперед того в ласту приходило до 100 пуд и по 20» (тобто, 120 пудів). Але ласт, як і четверть вощана, зустрічаються не часто, і за домінування пуда вони зникли до XVІ ст.

Система одиниць ваги, яка склалась у Московській державі на початок XVІІІ ст., наведена в «Арифметиці» Магницького: берковець, пуд, півпуда, четверть пуда, ансирь, фунт, літра, півфунта, четверть фунта, осьмуха (1/8 фунта), золотник. Можна сказати, що турнірну таблицю очолив пуд, бо берковець – це кратна одиниця від пуда. Сьогодні б назвали декапуд, бо містить 10 пудів. А от контарь, батман, безмен, почка, пирог – відсутні. Хоча назва «контарь» у XVІІІ ст. не зустрічається, але сама міра у 100 фунтів продовжувала існувати під назвою «центнер».

На території України, крім Слобідської, де був великий вплив московської системи мір, ситуація була іншою. Одиниці ваги тут мали вторинне значення, вони були похідними від одиниць об’єму. Наприклад, чувала (лантух) містив 80 літрів або 5 пудів, а віко – 32 л або 25 кг, міра – 100 кг, белець – від 1,5 до 2 кг. На західних землях поширеною була одиниця об’єму маца, яка в різних місцях мала свій розмір. Маца в Галичині – від 75 до 115 л, маца бережанська – 20 гарнців або 66 л, маца львівська – 19,46 л, а в Сеняві – 50 гарнців або 65 л. Від слова маца пішла одиниця ваги – півмацок, який дорівнював 25 кг.

На територіях, які входили до Речі Посполитої, система ваг була такою:

— центнер = 5 каменів = 100 фунтам;
— польський фунт = 16 унціям = 32 лотам = 128 драхмам = 384 скрупилам = 9216 гранам (405,5 г).

Але на різних землях там теж вживалися різні місцеві одиниці. Тому в Конституції королівського сейму 1764 року було постановлено «установить всюду одинаковые меры, чтоб разность мер, веса, локтя и т.д. в городах и местечках и других местах, имевшая до сих пор чрезмерное место, не была причиной противоречий или нарушения спокойствия и не тормозила расцвета торговли, но наподобие конституции 1565 года под названием «Распоряжение о мерах и весах» вводится одинаковость оных всюду в городах, местечках и использование всяких предыдущих мер, по-разному называемых, вместе с их названиями упраздняется». А далі щодо мір ваги установлено:

«Камень – 32 фунта, каждый же фунт должен содержать 32 Вроцлавских лота. Центнер должен содержать в себе 5 камней, а шафунт каменей 13, а гривна лотов 16».

На території Гетьманщини, де був полковий устрій, а полків у різний час було від 10 до 16, ситуація теж була дуже складною. Кожен полк мав свої одиниці: однакові назви могли мати різні значення, а однакові за розміром одиниці – різні назви. Наприклад, на Полтавщині пуд називали міркою. Розмір пуда в Гетьманщині становив не лише 40 фунтів, був пуд і в 50 фунтів. Якщо московський безмен важив два з половиною фунта, то український безмен – 32 фунта, а три таких безмена утворювали кантар в 96 фунтів.

Лише з 1734 року в Україні почали запроваджувати заходи по зменшенню різноманітності місцевих мір і встановлювати обов’язкові тверді співвідношення між державними і місцевими мірами. Однак, тільки після ліквідації місцевого адміністративного устрою (1871 р.) і введення управління, подібного до існуючого в Росії, стало можливим говорити про єдність вимірювань.

XVІІІ ст. для Росії стало знаковим. Багаторічні устремління Московської держави до розширення території завершилися перемогою самодержця Петра І у Північній війні і утворенням Російської імперії. Посилення зв’язків з Європою, розширення торгівлі, промисловості, науки, які мали слугувати зміцненню імперії, прискорили уніфікацію старих мір вимірювання і запровадження нових.

Так сподвижник Петра І, один із засновників Навігаційної школи, артилерист, астроном і взагалі різнобічно освічена людина свого часу Яків Брюс запровадив артилерійську вагу («нюрнбергську вагу»), яка походила від існуючої в Німеччині системи перевірки діаметра ядер, при якій відома залежність між діаметром ядра в нюрнберзьких дюймах і матеріалом фунтових ядер. Брюс видозмінив цю залежність: він узяв за основу чавунне ядро діаметром 2 англійських дюйма і прирівняв його вагу одному умовному фунту. Артилерійський фунт виявився рівним 115 золотникам, тобто 491 г, і був більший від «торгового». На цій основі Брюс розробив «артилерійську шкалу», яка характеризувала співвідношення між діаметром і вагою круглих ядер. Подібна система збереглась до наших днів. Наприклад, 12-й калібр мисливської рушниці означає, що із фунта свинцю можна виготовити 12 круглих куль потрібного діаметра, 16-й калібр – 16 куль. Але ж чим менший діаметр ствола, а значить і розмір кулі, тим більше куль можна виготовити з фунта свинцю. Тому, чим більше число, яке позначає калібр, тим менший діаметр ствола.

У цей час до основної системи мір ваги з пудом і фунтом запроваджується система «аптекарської» і «пробірної» ваги. В «аптекарській системі» аптекарський фунт дорівнював 7/8 торгового фунта, тобто 358,3 г. Система мала такий вигляд: фунт = 12 унціям, унція = 8 драхмам, драхма = 3 скрупулам, скрупул = 20 гранам. Отже, фунт містив 5760 гранів.

В метричній системі отримаємо такі наближені значення: фунт аптекарський = 358,3 г; унція = 29,9 г; драхма = 3,7 г; скрупул = 1,2 г; гран = 0,06 г.

Міри аптекарської ваги вживалися не лише при виготовленні ліків, пороху тощо. Ними широко користувалися тогочасні академіки, зокрема Ломоносов і Ловіц.

Пробірну вагу застосовували переважно при розробці руд і на монетних дворах при зважуванні невеликої кількості золота і срібла. В системі мір пробірної ваги було збережено назви мір торгової ваги, але їх значення зменшено в 3840 разів, так що 1 пуд пробірної ваги дорівнював 1 золотнику торгової ваги. Це була «умаленная» (зменшена) вага. М. В. Ломоносов рекомендував наступне: «вместо пуда можно взять золотник и разделить на 40 частей и оные употреблять вместо фунтов. Сии уменьшенные фунты разделять на половины, четверти и осьмушки фунта и на золотники и четверти золотника». Цю пробірну систему мір використовували до кінця XVІІІ – початку ХІХ століть.

Зрідка можна зустріти згадку про одиницю ваги лот, яка дорівнювала 3 золотникам або 288 долям. Лот становив 12,8 г і застосовувався при визначенні поштових зборів у залежності від ваги кореспонденції.

Петро І багато уваги приділяв правильності зважування. Бо дуже багато оцінок ваги було окомірних, або через непрямі вимірювання лінійних розмірів чи вимірюванням об’єму.

30 березня 1716 року запроваджено в Устав військових артикулів норму: «Наказано за обмер и обвес – возвратить добро втрое (которым обманул), взимать штраф и подвергать телесному наказанию».

18 червня 1719 року вийшов Сенатський указ, що забороняв продавцям тримати «незаорленные весы и меры; за фальшивые меры и весы устанавливается штраф». У тому ж році вийшла інструкція воєводам, яка наказувала їм слідкувати за тим, щоб у провінції міри і ваги були правдиві.

5 квітня 1722 року в Морський регламент і в Регламент про управління Адміралтейства було введено вимоги, щоб у Адміралтейській колегії були правдиві ваги і аршини з клеймами, які застосовуються тільки для повірки інших ваг і мір довжини кожні півроку, що ставилося в обов’язок контролерові. Засновується посада вагмейстера і унтервагмейстерів; було встановлено правила для зважування різних матеріалів.

У цей час активізуються контакти з Кримом і Турцією. Досліднику Придінцевого Порубіжжя, який вивчає документи тих часів, може знадобитись інформація про ваги і міри Криму і Турції французького дипломата, археолога та історика Шарля де Пейсонеля (1727 – 1790 рр.) Подаю фрагмент його статті «Торгівля на Чорному морі (1750 – 1762 рр.)

Вага і міра[ред.]

В Криму і Турції ваги і міри однакові. Кинталь (очевидно, кантар) дорівнює 44 ока або 135 ліврам (фунтам) і 4 французьким унціям. Батман дорівнює 6 ока або 18 фунтам і 2 французьким унціям. Око дорівнює 400 драхм або 3 фунтам і 2 французьким унціям (у французькому фунті 16 унцій; око дорівнює 3 російським фунтам). Міри різні, дивлячись за видами товарів: сукна, шовкові матерії і шерстяні усіх видів продаються на турецький пік (міра в 25 дюймів), який має дві різні величини, а саме: галебі для сукна і шерстяних матерій та ендазе для шовку, що дещо коротший від галебі. Усі полотняні товари продаються на кримський пік, котрий дещо довший від турецького; пік містить у собі близько 4 пан (полотнищ), рівних 36 великим пальцям королевської (?) ноги (дюймам); три кримських піка містять 4 галебі константинопольських.
Усе зерно продається на кримський кіло (кілє), виключаючи рис, який продається на вагу, і кіло котрого лише номінальне. Кримський кіло, який містить у собі 10 ок, не однаковий в різних місцях: в Бахчисараї він дорівнює 88 ок, які дорівнюють 4 кіло турецьких, по 22 ока в кожному; в Геслеві (Євпаторія) – тільки 85 ок, в Карасу – 90 ок, а в Перекопі доходить до 120 ок. Ваги і міри отримують з Константинополя з клеймом турецького султана. Хан кладе своє тавро лише на ті ваги (гирі) і міри, які належать виключно його державам, як наприклад, кримські кіло і піки. У Криму існує особливий чиновник, якого називають муртасиб, обов’язок якого полягає в огляді ваг і мір. Він стягує по 500 аспрів штрафу з тих, хто викритий у здирництві, і наказує їх 39 ударами палки по пятах. Щорічно від доходів своєї посади муртасиб має надавати хану 1500 піастрів із бешликів (монета в 5 піастрів), які призначені для купівлі віників і глечиків для палацу хана.
Сапожніков І. В. Південна Україна середини XVІІІ століття у працях Шарля де Пейсонеля//Записки науководослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету: Південна Україна XVІІІ-ХІХ століття. – Вип. 9. – Запоріжжя: РА «Тандем-У». 2008.

У XVІІІ столітті нових одиниць ваги не появилося. Відійшли почка і пирог, які були замінені малими одиницями аптекарської системи. Частіше почав вживатися лот, який становив 3 золотника. У 1747 році був виготовлений еталонний бронзовий позолочений фунт. А далі йшов розвиток методик вимірювання, технічних характеристик ваг, підвищення точності, покращення системи контролю за вимірюваннями і мірами та вагами. Такі слова, як розвиток, підвищення, покращення, не цікаві краєзнавцю. Адже одиниці вимірювання і їх розміри не міняються, а уточнення розміру – незначне, і тому нічого краєзнавцю не додає. Але я знову не можу втримати свій професійний інтерес і не навести, хоча б коротко, кілька прикладів титанічної боротьби за точність.

У 1893 році в Росії за ініціативи Д. І. Менделєєва була створена Головна палата мір і ваг, яку він і очолив. Ця людина універсальних знань зробила чимало для метрології і запровадження метричної системи мір. Мені доводилось знайомитись із працями ученого по визначенню дійсних розмірів еталонів або, як тоді говорили, – прототипів фунта, аршина і метра. Для того, щоб встановити, що вага російського фунта дорівнює 0,40951241 кг з похибкою ± 0,01 мг, довелося робити багаторазові вимірювання фунта на спеціальних вагах Рупрехта, виготовлених у Відні і вдосконалених Менделєєвим таким чином, щоб можна було зважувати в кімнаті без людини. Ваги стояли на камінній тумбі у ваговій кімнаті, де підтримувався певний температурний режим. Накладання гирь відбувалося людиною з іншої кімнати за допомогою спеціальної штанги, відлік вівся за допомогою зорової труби. Щоб вивчити і врахувати вплив різних факторів на вимірювання, учений проводив вимірювання не лише у повітрі, а й в атмосфері водню.

При порівнянні фунтів 1894 і 1835 років він навіть врахував поправку на об’єм витісненого повітря гирькою більшого розміру. Це так звана поправка на дію аеростатичної сили. З двох гирь, установлених на різних чашках рівноплечих ваг, завжди одна буде менша від іншої, нехай на безкінечно малу величину. А значить, на чашку з цією гирею буде додатково діяти стовп повітря, рівний різниці в об’ємах гирь. При порівнянні фунтів Дмитро Іванович визначив і врахував цю, здавалось би, мізерну поправку, яка виявилась не такою вже й малою – мінус 0,0317 мг, що більш ніж утричі більше від похибки, з якою встановлено масу фунта.

Учений врахував навіть різницю в об’ємах двох гирь. А при зважуванні 100 г дистильованої води, об’єм якої у 8 разів більший від об’єму гирі, поправка на дію аеростатичної сили дорівнює аж близько 105 мг. Сучасні ж хіміки, які здійснюють зважування різних речовин під час аналітичних вимірювань, у масі своїй, не знають ні про аеростатичну силу, ні про нерівноплечість ваг, ні про методи точного зважування, які розробили нам розумні попередники Борд, Гаусс, Менделєєв та інші.

Я дозволив собі трохи відхилитись від краєзнавчої лінії, щоб показати, що за цифрами співвідношень між одиницями вимірювань криється велика праця і розум учених людей.

Після утворення Радянського Союзу і затвердження в 1924 році Конституції СРСР, яка передбачала встановлення єдиної системи мір в країні, було прийнято «Положення про міри і ваги», а за ним і інші акти, які запроваджували метричну систему в країні. Аршин почав витіснятися метром, а кілограм виявився сильнішим від фунта і навіть від пуда. Чому дорівнює фунт, сьогодні вже мало хто пам’ятає. А от пуд ще довго використовувався для вимірювання кількості сільськогосподарської продукції, та й сьогодні він ще лишився у гирьовому спорті.

Міри ваги ХVIII століття
Міра ваги Дорівнює У кілограмах
Берковець 10 пудів
400 гривен (фунтів)
800 гривенок
163,8 кг
Ласт 72 пуда 1179,4 кг
Кадь 14 пудів 230 кг
Конгарь (контарь) 2,5 пуда 40,95 кг
Пуд 40 фунтів 16,38 кг
Безмен 2,5 гривні 1,024 кг
Полубезмен 5 гривенок 0,511 кг
Ансирь 96; 128 золотників 409,5; 546 г
Гривенка велика (гривна)
Фунт торговий
96 золотників
32 лота
1/40 пуда
409,5 г
Фунт аптекарський 12 унцій 358,3 г
Лібра 72 золотника 307,1 г
Гривенка мала
(гривенка)
48 золотників 204,8 г
Полугривенка 24 золотника 102,4 г
Унція 8 драхм 29,9 г
Лот 3 золотника 12,797 г
Золотник 96 доль; 1/96 фунта
25 почок
4,266 г
Драхма 3 скрупула 3,73 г
Скрупул (аптекарський) 20 гран 1,24 г
Почка 4 пирога 0,171 г
Гран (аптекарський) 62 мг
Доля 44,43 мг
Пирог 43 мг
Примітка: Виділено найбільш вживані у той час одиниці