Кривенька качечка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кривенька качечка
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Жили собi дiд i баба, а дiтей у них не було. Усе горюють вони, а потiм дiд i говорить бабi:

- Пiдемо, баба, у лiс за грибами! Пiшли. Збирає баба гриби, глядь - у кустику гнiздечко, а в гнiздечку сидить качечка. От i говорить баба дiду:

- Погляди, дiд, яка красива качечка!

Говорить дiд:

- Вiзьмемо її додому, пускай у нас живе. Стали її брати, бачать - у неї нiжка переламана. Вони взяли її, принесли додому, зробили їй гнiздечко, обклали його перинками, посадили в нього уточку, а самi знову за грибами пiшли.

Повертаються, бачать - усе в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до сусiдiв запитувати: - Хто це? Хто це? Нiхто нiчого не знає.

На iнший день пiшли дiд з бабою знову за грибами. Приходять додому, глядь - а в них i варенички зваренi i веретенце з пряжею на вiконцi коштує. Вони знову в сусiдiв запитувати: - чи Не бачили кого?

- Бачили, - говорять, - якусь дiвчину, воду з криницi несла. Така, - говорять, - красива, тiльки трошки кривенька. От дiд i баба думали-думали: "Хто б це мiг бути?" - нiяк не придумають. А баба потiм i говорить дiду: - Знаєш що, дiд? Зробимо так: скажемо, начебто ми йдемо за грибами, а самi сховаємося i пiдглядимо, хто це нам воду носить. Так вони i зробили.

Коштують за клунею i раптом бачать - виходить з їхньої хати дивчина з коромислом: така красуня, така красуня! Тiльки що кривенька. Пiшла вона до криницi, а дiд з бабою в хату; глядь - немає в гнiздечку качечки, тiльки пiр'я повно. Узяли вони тодi гнiздечко i кинули в пiч, там воно i згорiло.

А отут i дiвчина з водою йде. Ввiйшла в хату, побачила дiда i бабу i вiдразу ж до гнiздечка, а гнiздечка i немає. Як заплаче вона тодi! Дiд i баба до неї, утiшають:

- Не плач, галочка! Будеш нам замiсть дочки. Будемо ми тебе любити i пестити, як свою рiдну. А дивчина, говорить:

- Я столiття б у вас жила, якщо б ви не спалили мого гнiздечка так за мною не пiдглядали. А тепер, - говорить, - не хочу! Зробiть менi, дiдусь, прялочку i веретенце, я вiд вас пiду.

Плачуть дiд i баба, просять її залишитися - не погоджується. От i зробив тодi їй дiд прядку i веретенце. Села вона в дворi i пряде. Раптом летить зграйка каченят, побачили її i запекли:

Геть де наша дiва,
Геть де наша Єва,
На метеному надворi
Так на тесаному стовпi.
Самопрядка шумить,
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
З нами нехай летить!

А дивчина їм вiдмовляє: Не хочу я з вами:

Як ходила по лужку,
Поламала нiжку,
Ви мене залишили,
Далi собi рушили!

Скинули вони їй по перинцi, а самi полетiли далi. От летить друга зграйка. Цi теж запекли:

Геть де наша дiва,
Геть де наша Єва,
На метеному надворi
Так на тесаном стовпi.
Самопрядка шумить,
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
З нами нехай летить!

Дивчина i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дивчину i враз запекли:

Геть де наша дiва,
Геть де наша Єва,
На метеному надворi
Так на тесаном стовпi.
Самопрядка шумить,
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
З нами нехай летить!

Скинули вони їй по перинцi; обложилася дивчина перинками, зробилася качечкою i полетiла разом зi зграйкою. А дiд з бабою знову залишилися однi.

От вам i казочка i бубликiв вязочка.

Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).