крівавиця

крівавиця

Крівави́ця, ці, ж. Добытое тяжкимъ трудомъ. За чужую крівавицю купив у церкву плащаницю. Ном. № 13556.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кріва́ви́ця, ці, ж. 1) Добытое тяжким трудом. За чужую крівавицю купив у церкву плащаницю. Ном. № 13556. *2) Кровавый понос, дизентерия. Дизентерія (крівавиця, різачка, крівава бігунка). М. Лев. Лік. пор. 71.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28