Перейти до вмісту

Кумейки

Матеріал з Вікіджерел


   1
Закипіла по Вкраїні
     Страшенна тривога,
Як на шляхту піднялася
     Сірома убога.

Піднялася за оранди,
     За жидівські дуди,
Що терпіли - не стерпіли
     Убогії люди.

Руйнували сіромахи
     Корчми мальовані,
Де спіткали - порубали
     Рандарські ридвани.

Почала сірому шляхта
     За жидів карати,
Забирала всю худобу,
     І грунти, і хати.

Розлетілось по Вкраїні
     Безхатнєє птаство, -
Затрусилось по будинках
     Вельможнеє панство.

         2
"Ой Потоцький, батьку панський,
Рушай на Вкраїну!
Зупини кварцяним військом
Повшехну руїну".

Розпустили орли крила,
     З орлами злітались:
То кварцяне військо з панським
     Докупи з'їжджались.

Тече річка між камінням,
     Россю прозивають,
По тій річці серед ночі
     Огнища палають.

Червоніють чорториї,
     Підмивають кручі.
Втаборились сіромахи,
     Потоцького ждучи.

         3
Ой не довго піджидали, -
     Коники заржали:
Вони нашим неминуче
     Лихо віщували.

Зійшло сонце у тумані,
     Ревнули гармати:
Не по однім козаченьку
     Заплакала мати.

Ой розбив з гармат Потоцький
     Табор, мов кошару,
Розігнали ляхи наших,
     Як вовки отару.

Ой мостили на Росаві
     Мости тулубами,
Засівали чисте поле
     Густо головами.

         4
Никли трави жалощами,
     Гнулось древо з туги, -
Дознавали наші предки
     Тяжкої наруги.

Кого били-потопили
     В глибокій Росаві,
А кого судом судили
     В далекій Варшаві.

Осудили недобитків
     На великі муки:
Розійшлися по Вкраїні
     Каліки безрукі

Огласили із Варшави:
     "Дивітеся, люде!
Хто вставатиме на шляхту,
     То всім теє буде"

         5
Нехай буде, нехай буде,
     Коли божа воля,
Щоб росла в боях кривавих
       Українська доля!

Нехай знають на всім світі,
     Як ми погибали
І, гинучи, свою правду
     Кров'ю записали.

Записали - прочитають
     Неписьменні люде,
Що до суду із шляхетством
     В нас згоди не буде.

Поки Рось зоветься Россю,
     Дніпро в море ллється,
Поти серце українське
     З панським не зживеться.