кісник

кісник

Кісни́к, ка́, м. 1) Косоплетка; лента, вплетенная въ косу. Чуб. VII. 422. Захотіла гиря нових кісників. Ном. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники оті, що тітка привезла? Шевч. 494. 2) Торговецъ косами для косьбы, разъѣзжающій по селамъ. Константиногр. у. Ум. Кісничо́к. Бач, чого гирі забажалось — кісничків! Ном. № 5343.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кісни́к, ка́, м. 1) Косоплетка; лента, вплетенная в косу. Чуб. VII. 422. Захотіла гиря нових кісників. Ном. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники оті, що тітка привезла? Шевч. 494. 2) Торговец косами для косьбы, раз'езжающий по селам. Константиногр. у. Ум. Кісничо́к. Бач, чого гирі забажалось — кісничків! Ном. № 5343.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28