V. Не лякайсь!
Не лякайсь, що й досї хмари,
Страх з гори́ на все навис,
Що навкруг погро́зи й свари,
І притихло поле й лїс;
Не лякайсь, що темні ночи
Заслїпили кволим очи,
Руки впали в немощни́х
І несьмі́ливий затих.
Там, де хмари, там і бурі:
Вдарить буря й розімчи́ть
Всї страхо́вища похмурі,
І засьяє знов блакить,
Засьмієть ся, ясно гляне,
Все прокинеть ся приспа́не
І воскресне пишний день
Працї, щастя і пісе́нь.
Все, що чуєть ся на силу, —
На порозї кращих лїт
В гору голову похилу
Підведе, і сьміло в сьвіт!
Все нечисте, нице, темне,
Все гнїтюче, все нїкчемне,
Все, що жи́вить рабський страх, —
Все розі́бєть ся на прах!
Ма́йте-ж прапором надїї!
Знов озвесь, оживши, сьміх.
Дїлом стануть ся всї мрії
Лїт найкращих, молодих.
Воскресайте, сонця дїти,
Розсипайте щастя квіти, —
Хай сьмієть ся всїм блакить
І звитяжний спів дзенить!
