ЛНВ/31/9/Присьвята
| ◀ Вже червоні ті зелені віти… | Лїтературно-науковий вістник Том XXXI. Книжка IX Присьвята (Надїя Кибальчич) |
Найкраща ніч ▶ |
|
Осудили її, чим доганить знайшли…
Та недбало й тепер поуз неї всї йшли,
Неуважні в питаннї тяжкому.
Що-ж, ну, винна вона, так страждає сама,
Та до лиха її і турботи нема
На всїм сьвітї нїкому, нїкому.
Чи розмислили ви, що то думалось їй,
Як вся віра в людий, як окраса тих мрій,
Наче листє сухе облїтали?
А як знати те їй, що життє молоде
Без щасливих хвилин марно так й пропаде,
Ви нїколи себе не спитали?
Вам знайома нудьга, як по вік і що дня
Все одно та одно сум страшний наганя
А як ночі від гадок не спати?
А чи знаєте ви, як їй тяжко робить,
І на працї чужій все здоровля губить,
І надїї на краще не знати?…
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |