ЛНВ/36/11/Сад зачарований

◀ Ада Неґрі. В червонім убраннї мандрівниця пізно

Лїтературно-науковий вістник
Річник IX. Том XXXVI
Книжка XI
«Сад зачарований…» (Ада Неґрі)
пер.: П. Грабовський

• Цей текст написаний желехівкою.

Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1906

Сад зачарований
Пахне гарнесенько,
Спить обцїлований
Ніччю тихесенько.

Спить — прокидаєть ся
В снї полохливому;
Щось не дрімаєть ся
Вітру журливому.

Може дізнали ся
Квіти засмучені,
Як ми зблукали ся
Кривдою змучені. —

Скільки скрізь лиха є?
Може… Росицею
Сьвіжою дихає
Листя з травицею.

Понад оселями
Горя невтїшними
Та невеселими
Думами грішними,

Понад могилами
Ніч розливаєть ся,
Слїзьми безсилими
Плаче, вбиваєть ся.