Легенда про Малу Білозерку

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Легенда про Малу Білозерку

У сиву давнину тут пролягала дорога на Крим, а вгорі, над нею, вночі Чумацький Шлях зірками світився. Одна з тих зірок найдужче біліла-ясніла, і, мов срібло, в воді відбивалася. Через те. буцімто, чумаки і прозвали річку Білозіркою... Як прогнали козаки турків та татар з нашого краю, то почали тут мирні хлібороби селитися. Думали вони, гадали, як же їм річку і свої слободи назвати, аж поки чумаки одного разу не підказали:

- Назвіть, - кажуть, - річку Білозіркою, бо в ній уночі білі зірки купаються. А слободи свої назвіть Великою и Малою Білозірками, бо, бачте, як над ними велика и мала зірка більш сяйвом виграють...

Послухали люди поради чумаків, подякували їм. Так і зараз звуться річка Білозеркою та село Мала Білозерка в Василівському районі.

Джерело[ред.]

Записала від К.П. Самохвал та Л.С. Коробки в с. М. Білозірка в 1980 р. О. Рубель

Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).