Легенда про Малу Білозерку
| Легенда про Малу Білозерку |
|
|
Легенда про Малу Білозерку
У сиву давнину тут пролягала дорога на Крим, а вгорі, над нею, вночі Чумацький Шлях зірками світився. Одна з тих зірок найдужче біліла-ясніла, і, мов срібло, в воді відбивалася. Через те. буцімто, чумаки і прозвали річку Білозіркою... Як прогнали козаки турків та татар з нашого краю, то почали тут мирні хлібороби селитися. Думали вони, гадали, як же їм річку і свої слободи назвати, аж поки чумаки одного разу не підказали:
- Назвіть, - кажуть, - річку Білозіркою, бо в ній уночі білі зірки купаються. А слободи свої назвіть Великою и Малою Білозірками, бо, бачте, як над ними велика и мала зірка більш сяйвом виграють...
Послухали люди поради чумаків, подякували їм. Так і зараз звуться річка Білозеркою та село Мала Білозерка в Василівському районі.
Джерело
[ред.]Записала від К.П. Самохвал та Л.С. Коробки в с. М. Білозірка в 1980 р. О. Рубель
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |
Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:
- вираження народної творчості (фольклор);
- акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).
