Легенда про річку Кінську
Легенда про річку Кінську
Як виганяли турків козаки з нашої землі, то дійшли аж до того місця. де тепер Малокатеринівка (зараз смт. Запорізького району Запорізької області).
І тут, у долині над річкою, відбулася страшна сеча.Річка не пахла рибою,а кров^ю.
Побили козаки турків, але невеликий турецький загін встиг переправитися.
Кинулися наші було за втікачами — а коні не хочуть заходити в річку — бояться червоної води від крові води бо незнають що це. Як не намагалися козаки перепливти на другий берег -нічого в них не вийшло. Тоді їхній отаман сказав:
- Ну що ж, хлопці... Нехай уже буде ця річка границею з бусурманами, тільки не нашою, а кінською, бо, бачте, коні не хочуть далі йти. А ми ще у степу знайдемо ворогів і звідти їх колись виженемо...
Так з того часу й прозвали річку Кінською. І справді, колись була вона кордоном між Україною і Туреччиною.
Джерело[ред.]
Записав 1963 р. від Івана Дерибаса в смт. Мала Єкатеринівка Запорізького району Запорізької області В. Чабаненко
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |
Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:
- твори народної творчості (фольклор);
- видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
