Лірика (Гофмансталь)/Ода до малого дитяти

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лірика
Гуґо Гофмансталь
пер.: Іван Крушельницький

Ода до малого дитяти
Львів: «Листки мистецтва», 1920
ОДА ДО МАЛЕНЬКОГО ДИТЯТИ
 

Рожеві ростуть в тебе ноги,
Щоб сонця країни одвідать:
А сонця країни відкриті!
На гілля мовчазному там
Зависло повітря століттів,
І мор невтомних багато
Ще завжди, ще завжди є тут.

Чи схочеш ти жабці налити
Тоді молочка з дерев'яної миски —
На березі вічного лісу?
Це буде веселе обіддя,
Замалим зірки не падуть!
На березі вічного моря
Скоренько друг ігор знайдеться:
Привітний, добрячий дельфін.
На беріг він скочить до тебе,
І хоч і не прийде не раз,
То сльози, що триснуть із ока,
Просушить тобі вітровиння.
Старе величаве минуле
У сонця країнах ще квітнуть
Назавжди, назавжди буде!
Твої ноженята кріпить.
В дорогу у вічні країни
Таємною силою сонце.

 
ОДА ДО МАЛЕНЬКОГО ДИТЯТИ