Служба божая кінчилась,
Дзвони залилися,
Люди богу помолились
Да і розійшлися.
Розійшлися і зачали
За обід сідати;
Аж приходить і сам господь
До їдної хати.
І приходить з Петром-Павлом;,
Просять його сісти,
Просять його за стіл сісти,
З ними разом їсти.
Сіли вони кінець столу,
От і борщ подали,
Стали їсти всі, і гості
Кілька ложок взяли.
За борщем подали кашу
Да й перепрошають,
Що на стіл подати більше
Нічого не мають.
А бог глянув на полицю.
«Що ж там на полиці?
Вареники, либонь? — каже, —
Або варениці!»
«Де там вони узялися? —
Жінка говорила.—
То я вчора півмакітри
Черепах зловила!»
«Нехай будуть черепахи!
Нічого діяти!»
І з сим словом поклонився
Та й пішов із хати.
Жінці встидно чогось стало,
Беруть її страхи.
Глип в макітру — а в макітрі
Справді черепахи!
