І Давид-цар зажурився,
Став думу гадати,
Як би свого Соломона
В світі відпитати.
«Га,— подумав,— видам бал я,
1 зійдуться люди,
Межи ними непремінно
Соломон мій буде!»
А в Давида — треба знати —
Все робилось живо:
Загадав лиш — і вродився
В нього бал на диво.
Трублять труби, ідуть люди,
Сіли за столами.
І дубові столи гнуться,
Гнуться під мисками.
І миски всі срібні були,
Тарілки із злота,
Гостям тілько із ложками
Кепськая робота:
На дві локті кожда ложка.
Як тут будеш брати?
За кінець візьмеш рукою —
Губі не дістати.
Ближче візьмеш — друге горе,
Бо, як набираєш,
Держаком сусіді свому
Очі вибираєш.
І задумалися гості,
Страва застигає;
Душа рада б попоїсти,
Та пуття не знає.
